Розділ 4

    Ярослав

— Хто він? Ти мені не розказувала що почала зустрічатись з хлопцем.

Хвилину тому Вероніка таки зізналася про причину її сліз. Але від того мені не полегшило.

— Ми не разом, але... А втім, чому я тобі маю щось пояснювати. Хотів знати причину - дізнався. Все, давай закриємо тему!

Та чорт! Що за? Гаразд, вона доросла дівчинка, нехай зустрічається з ким захоче. Я не в праві їй забороняти. Але ж чому ця ситуація мені геть не подобається? Всетаки ми будемо парою, і невдовзі вся країна буде знати про це.

" Діти відомих партнерів по бізнесу та давніх друзів повідомили про відносини. Новина стала відома на вечірці, на честь нового бізнес партнера їхніх батьків. Ярослав Бойко та Вероніка Шевченко заявили, що вже давно були закохані один в одного. А нещодавно почали зустрічатися, про що вирішили розповісти на загальному святі." – Вже бачу як  журналісти що будуть на святі і не тільки вони — пишуть статті

Я вже навіть хотів заявити їй про це, як машина різко загальмувала. Моя голова якраз була повернута в бік дівчини тож мені було видно як вона вдарилася головою об сидіння. Моя скроня постраждала не менше. Тому зараз ми обидвої потирали зранені місця.

Водій пішов подивитися що там сталося.

—Ти як?

—Нормально. Жити буду. – Здається з нею все добре.

Який час ми сиділи мовчки. Я не знав що сказати, але і продовжувати їй дорікати не хотів. Вона має свою голову на плечах.

Згодом я всетаки зміг взяти себе в руки та сказати те що найбільше прагнуло бути сказаним.

—Слухай, Ніка. Я не хочу з тобою сваритися і забороняти тобі щось не вправі. Але все ж, зрозумій – ти, моя подруга, і щоб там не було, я не хочу щоб ти страждала і плакала. Не хочеш розказувати мені, тоді хотя б Ладі розкажи. Доречі, а вона знає? — Останнє мене дійсно хвилювало. Я не міг зрозуміти, чи тільки я був в невідомості чи інші також.

Схоже ніхто не знав, та від цього мені не полегшило.

—І батьки, я так розумію, теж. – Задав  це питання радше для себе. Щоб усвідомити до кінця.

Дальше ми сиділи тихо. Кожен думав про щось своє. Час від часу я помічав як Ніка поглядала на телефон. Думаю, що дивилася чи ми встигаємо. Потім вона з кимось переписувалася. Як тільки вимкнула екран телефону до машини вернувся Влад.

Що ж, новини не найкращі. Доведеться їхати в об'їзд, через що ми можемо спізнитися на прийом. Точніше спізнитися ми можемо саме через те що дівчатка можуть не закінчити вчасно збори.

На диво ми доїхали без запізнення. Приїхали на кілька хвилин пізніше ніж дівчата з салону які мали збирати сістер та Ніку.

Влада зустріла нас, забрала Ніку на верх дала кілька настанов та зникла також.

Через пів години я забрав доставку з ательє. Відніс сукню в Владину кімнату, а сам пішов вдягатися в свій новий смокінг.

Прийняв душ, висушив і вклав волосся, одягнув костюм. Тоді духи і я був готовий. Знаючи як збираються дівчата, робив все не спіша. Та все одно залишилося багато часу.

Насидівшись вдосталь в кімнаті я спустився вниз. Встиг випити каву, як почув що дівчата нарешті спускаються.

Першою йшла Влада. В рожеві, довгій сукні до підлоги. Воно мало глибоке декольте та пишні рукава, а розріз з однієї сторони, вждовж до стегна, підкреслює її фігуру. Її біле волосся яке ніби було спеціально вибілене, спадало легкою хвилею на спину що додавало чарівності образу.

Сістер мала дар створювати образи. Ще з дитинства вона любила гарно і стильно одягатися. Крім цього вона могла з легкістю перетворити задрипану кімнату чи будинок в стильну. Вона з цим народилася і пов'язали майбутнє.

Коли Лада до схочу накрутилася і я встиг все роздивитися – вона відійшла вбік. Даючи мені можливість побачити Ніку.

Що я до того казав стосовно її зовнішності? Що якщо їй гарно підібрати образ вона стане ще гарнішою? Так от, я помилився. Вона просто неймовірна. Ми дуже часто з'являємося на подібних вечірках. Кожен раз Ніка неповторна. Та на цей раз вона перевершила всі сподівання. 
Плаття підібране під колір очей. Такогож насиченого кольору. Блакитне, в підлогу. З глибоким декольте. Чорні високі підбори і чорний клач доповнювали, здавалося такий простий, але елегантний образ.

Я не знаю скільки часу я так її розглядав але помітив що Ніка, теж здивована. Цікаво чим саме?

— Ти неймовірна. — Чомусь мій голос сильно охрип. Оце знайшов що сказати! Нічого оригінальнішого не знайшлося?

Спіймавши Ніку, (щось не щастить дівчатам сьогодні – всі падають) я подав дівчатам шубки. Накинув пальто і ми дружньо пішли до машили.

Поки ми доходили до чорного ауді, Влад вже встиг вийти з авто та відкрити задні двері. Коли дівчата сіли, водій пішов за руль а я сів на переднє сидіння.

От мені здалося, чи сістер придивляєтся до нього. Вони були б гарною парою незважаючи на різні статуси. Та наврядчи він її потяне морально, та і Влада думаю не готова до серйозних стосунків. Максимум, – бовавиться. Не більше.

До будинку Шевченків їхати не більше двадцяти хвилин. Все таки дивно як дядько Коля з батьком не купили будинки по сусідству. Але нехай, зараз нам це на руку.

Машина зупинилася перед відкритими воротами. Спочатку вийшов я, тоді допоміг вибратися і дівчатам.

На подвір'ї вже збиралися люди. Ніка хвилювалася і це не приховалося від мене. Та і я не був сильно спокійний. Серце билося в шаленому темпі і не збиралося сповільнятися.

Я взяв Вероніку за руку. Лада йшла попереду з гордо піднятою головою.

Ми пройшли стежкою до будинку. Двері були відчинені. Чуть дальше по коридору стояли наші батьки. Вони розмовляли з якоюсь парою середнього віку.

Як тільки ми підійшли до них, мама зразу кинулася на обнімати.

— Нарешті ви прийшли. Ми вже зачекалися вас. – Говорила вона паралельно цілуючи всіх.

— Познайомтеся, це Павл Артемович. Наш новий бізнес партнер. — Взяв все в свої руки дядько Коля.

Це ж треба було. Тільки зайшли в дім і зразу на нього наткнулися. Це ж добре що грати пару ми почали, як тільки вийшли з машини.