Епілог

    Ярослав... 

        Вона така прекрасна...

    Прокинувшись, я досі відчуваю запах  Ніки. Такий ніжний, звабливий, неперевершений. Запах гелю для душу з ароматом лаванди та ванілі.Запах духів з кокосом. Мммммм, в поєднанні це просто неперевершено.Але це все перебиває якийсь запах, походження якого на похмелівшу голову я визначити не можу.    

    Вітчим з мамою були зараз на відпочинку або скорше, в "відрядженні" - для журналістів, яких дуже цікавить особисте життя Максима Антонова, великого бізнесмена в сфері IT,тож поки квартира, і все в ній, було в моєму розпорядженні. Загалом Максим частенько літав кудись і маму звісно брав з собою, стосовно мене - то я в його плани ніколи не входив. Він погодився щоб я тут проживав лише через свою дружину. 

    Після розлучення батько залишився в Іспанії, а мама поїхала назад в Україну до нового залицяльника. В мене ж залишався вибір, і після декількох важких тижнів що пройшли в роздумах, я прийняв рішення повернутись сюди. Насправді це рішення було доволі складне з багатьох причин, але думаю про них я розкажу поступово. 

 Як тільки я спробував піднятися, в мене потемніло в очах.
 – Схоже, ми дійсно забагато випили вчора. - пробубнів собі під ніс, боячись прорізати таку приємну тишу, і знову гепнувся назад. – ще й голова болить.

   Я знову спробував піднятися з дивану і завмер.Багато чого було перевернуте, а підлога була майже встелена банками з напоїв; одноразовими тарілками, стаканчиками та приборами; упаковками з під чіпсів та багато чого іншого. Та мене це не хвилювало, частково через те що я очікував побачити схожу картину, частково через те що зараз мене дуже боліла голова і нудотний клубок підкочувався до горла, та найбільше на мене вплинула картина яку я побачив одразу коли встав. 

    Серед перевернутих з ніг на голову меблів, я побачив дівчину що лежала на перевернутому столі. Я впізнав її одразу, навіть через тонни вечірнього мейку який був розмазаний по всьому її обличчі і шиї. Волосся все було сплутане, а половина його довжини обрізане. Цього я вже точно не очікував побачити. 
Серед цього безладу лежала та сама Ніка, чий приємний запах мені вчувався весь цей час.Та тепер, я щей розумів походження того противнього запаху що перекривав духи Ніки. 

      Стоячи з відкритими від жаху і подиву очима, я обдумував що робити далі. Якщо він дізнається про це, то я автоматично опинюсь навулиці без гроша в кишені. Але... якщо, вона...–Та ні, не може вона померти. - швидко обірвав я свої міркування. Знаю що це безглуздо, стояти тут, дивитися як вона лежить наче мертва, і бути не спроможним зрушити з місця. Я все ще не міг повірити в те що бачу, дівчина що лежала переді мною була моїм сенсом. Здебільшого саме через неї я поїхав з мамою в Україну, старався налагодити відносини з Максимом, (що якщо щесно не дуже вийшло, і це ще м'яко кажучи, бо в нас з ним взаємна ненависть), саме через неї я пожертвував друзями, роками відшліфованими стосунками з батьком, освітою і кар'єрою в батьковій компанії по маркетингу, що передбачали собою не погану успішність і стабільність в майбутньому. Та тепер це все не має значення, якщо її не стане то і мене більше не буде, в будь якому розумінні. 

   Через кілька хвилин я все ж таки спромігся на мале-нький, жалюгідно маленький крок. Зрештою, вже тримаючись на тремтячих ногах доволі міцно щоб йти, я зробив ще крок, тоді ще один, і ще аж поки не зупинився майже в впритул до столу. Я нахилився над нею, і простяг руку вперед. Торкнувся її лиця і знову завмер. На цей раз не через відчай чи страх. Ні. Цього разу я відчув щось зовсім не зрозуміле, суміш почуттів. Любові і радості,вдячності і надії. Вона була ще тепла, а моє серце невгамовно билося, неначе зараз випригне.

    Щоб остаточно розвіяти сумніви, що це не лише плід мої уяви я спробував віднайти пульс на її запясті . Я боявся зробити вдих, бо пульс так і не міг знайти. Але за кілька секунд, я таки натрапив на нього і заходився його рахувати. І хоч він і був слабенький, та в моїй голові вже жевріла надія на її одужання.

Дякую що читаєте цю захопливу історію. Постараюсь як найчастіше викладати розділи, тому додавайте книгу в бібліотеку щоб не пропускати оновлення. 

                                                                    Ваша, Ася Рей❤️