Незавершена історія
Розмова і припущення
Ізольда сиділа за столом, підраховуючи бюджет після свят. Раптом до кімнати зайшла Лілія разом зі своїм клоном, блакитним, як її очі. Панна присіла навпроти, але не могла всидіти спокійно — постійно совалась, ніби в ній ще жила святкова метушня.
— Учора мені прислали це поштою, — промовила Лілія, піднімаючи кулон. — Не знаю, від кого. Була тільки записка: «Коли я побачив цей кулон, він нагадав про Ваші очі. З Новим роком, наймиліша».
Ізольда ледь усміхнулась:
— Схоже, у вас, панно, з’явився залицяльник…
Лілія на мить завмерла, розглядаючи кулон, а потім невпевнено знизала плечима:
— Може… але я навіть не знаю, хто він.
Її погляд раптом ковзнув на бік, до столу, де стояла інша коробка.
— А це тобі теж учора принесли? — кивнула вона на неї.
Ізольда коротко глянула на коробку й спокійно відповіла:
— Так. Після свят.
— І від кого?
Ізольда трохи помовчала.
— Схоже, хтось із родичів знає, де я живу. Але хто саме — я не знаю.
Лілія нахилила голову, явно зацікавившись, але не стала наполягати — лише уважно подивилася на коробку ще раз.
Відредаговано: 06.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
