Підготовка до Нового року

Наталія й Станіслав готувалися до Нового року. У будинку пахло хвоєю та сушеними апельсинами, на столі лежали стрічки, папір для подарунків і список справ, які треба було встигнути до свята.
— Знаєш, здається, Люба назвала дочку на честь моєї мами. Ще й її дівоче прізвище взяла, — сказав Станіслав, переглядаючи записи.
— Ліана писала, що Люба померла під час епідемії, яка тоді ходила містом… Це ми винні, — повільно промовила Наталія.
— Треба буде онучці подарувати щось, — зітхнув чоловік.
— А що? — запитала Наталія.
— Потім розкажу, — усміхнувся він. — Подарунок їй прийде анонімний.
Тим часом у будинку Мар’яна та Ірини Ізольда керувала підготовкою до Нового року. Вона перевіряла, щоб слуги вчасно прибрали кімнати, накрили столи, підготували святкові страви. Вона стежила, щоб нічого не бракувало: продукти, прикраси, напої — все було під контролем.
Її рухи були точні, впевнені, а очі — уважні і спостережливі. Навіть маленькі помилки слуг Ізольди помічали одразу й виправлялися ще до того, як могли зіпсувати святковий настрій.
До Ізольди підійшла пані Ірина. Слуги ввічливо вклонялися, відступаючи вбік.
— Ізольдо, — тихо сказала жінка, — ходімо поговоримо наодинці.
Вони пройшли до кабінету пані. Двері тихо за ними зачинилися, і світ зовнішньої метушні залишився позаду.
— Я хочу підготувати подарунки для чоловіка й дочки, — почала Ірина, дивлячись на Ізольду серйозно, але з довірою. — Мені потрібна твоя допомога.
Ізольда кивнула, відчуваючи відповідальність і тиху радість одночасно.

— Звісно, пані. Ми можемо скласти список подарунків, обрати упаковку, стежити, щоб усе було готове вчасно.
Ірина посміхнулася:
— Я знала, що можу на тебе розраховувати. Твоя уважність і організованість — саме те, що нам потрібно.
Вони сіли за стіл і почали планувати: для чоловіка — антикварний годинник, для дочки — книга з сімейною історією, обирали красивий папір, стрічки, наклейки. Кожна деталь мала значення, і Ізольда уважно стежила, щоб усе було ідеально.
— Добре, — промовила вона, — завтра я розставлю все так, щоб слуги змогли підготувати подарунки до вечора.
Ірина кивнула. Вона знала: поки вона може турбуватися лише про вибір подарунку, Ізольда контролює всі дрібниці, щоб свято пройшло бездоганно.
Попри турботи, обидві відчували тиху радість: скоро буде свято, і хоч маленький знак уваги може зробити цей день особливим для тих, кого люблять.

А невидима нитка між будинками плелася далі: Єосени готували свій анонімний подарунок онучці, обережно перевіряючи минуле, а Ізольда стежила за святом, навіть не підозрюючи, що саме вони спостерігають за нею здалеку.