Розділ 27. Шість годин

Редактор заблокувався.

Ірина могла читати опубліковані глави, відповідати на коментарі й переглядати статистику, але не мала права змінювати текст або додавати новий розділ. У верхній частині сторінки з’явився таймер:

До автоматичного фіналу — 05:59:41.

— Вимкнути можна? — запитала вона.

Богдан перевірив налаштування. Кнопка виходу з програми просування зникла. На її місці стояло пояснення:

Під час формування фіналу зміни обмежено для захисту читацького досвіду.

— Ми втратили твір, — сказала Олена.

— Ще ні. Платформа замкнула редактор, але профіль залишається нашим.

— На шість годин.

— Цього достатньо, якщо підготуємося.

Перші уривки фіналу вже показували частині читачів. Платформа називала це попереднім переглядом і пояснювала, що перевіряє емоційну реакцію аудиторії. Різні люди знову бачили різні версії.

В одній Софія залишала резиденцію сама.

В іншій Марк відпускав Марту, визнавав свої помилки й просив Софію повернутися.

У третій з’ясовувалося, що Марта весь час була відображенням страхів героїні.

Найпопулярніша версія поєднувала всі три варіанти. Софія виходила за ворота, обираючи себе, але Марк наздоганяв її. Він не вимагав залишитися, а просто йшов поруч. Марта отримувала свободу й благословляла їхні стосунки.

— Вона намагається задовольнити всіх, — сказала Лада.

— Саме так утворюється остаточна версія, — відповів Богдан. — Платформа перевіряє кілька фіналів і збере той, що викличе найменше заперечень.

— Красиве завершення, у якому за кожного вже все вирішено, — сказав Мирон.

Коментарі під попередніми варіантами оновлювалися щосекунди. Частина читачів була задоволена. Інші обурювалися, що фінал пише платформа, а не автор. Люди вимагали повернути Ірині доступ до книги.

Один коментар швидко набрав кілька сотень вподобань:

Я хочу прочитати той фінал, який оберуть герої, а не алгоритм.

Під ним запитали, як вигадані герої можуть щось обрати. У відповідь читачі цитували Марту:

Для вас — поки не справжні. Для себе — завжди.

— Аудиторія вже майже готова, — сказала Лада.

— «Майже» недостатньо, — відповів Богдан. — Якщо зараз видалити кореневий рядок, платформа обере найсильніше завершене очікування. Поки це фінал, де Софія йде, Марк наздоганяє, а Марта їх благословляє.

— Тоді треба не дати їй опублікувати цей варіант.

— Можемо зупинити сервер?

— Олег уже пробував.

— Видалити твір?

— Разом із Мартою, яка тепер до нього прив’язана.

— Прибрати з рекомендацій?

— Ми втратимо увагу саме в момент, коли вона потрібна.

Кожна очевидна дія знищувала одну частину операції.

Мирон узяв на себе людей у готелі. Алекс передав йому перелік сорока шести мешканців і короткі факти, які кожен пам’ятав про себе. Імен було недостатньо. Після виходу частина могла не мати документів, родичів чи місця в реєстрах. Тому Мирон розділив факти між паперовими картками.

На одній стояло:

Жінка пам’ятає запах фарби в першій квартирі й собаку, якої не було на фотографіях.

На іншій:

Чоловік написав три романи, але вважає своїм лише другий.

Третя повідомляла:

Людина не називає статі й просить не визначати її за персонажами.

Жодна картка не містила готової біографії. Це були початкові точки, з яких людина могла відновити себе сама.

Олена готувала умови вибору. Вона відмовилася від кнопок «так» і «ні», бо будь-яка готова відповідь обмежувала свободу. Людина в готелі мала отримати три можливості: повернутися до одного зі своїх попередніх життів, залишитися в тексті на власних умовах або не обирати зараз.

— Третя можливість головна, — сказала вона. — Інакше ми лише замінимо одну примусову розв’язку кількома.

— А якщо хтось ніколи не обере? — запитала Лада.

— Значить, його історія залишиться незавершеною.

Богдан повернувся до архіву Олега. Кореневий рядок досі існував у конкурсному модулі, але його копії вже з’являлися в інших частинах платформи. Найновіша виникла всередині системи автоматичного фіналу «Його останньої авторки».

— Пастка спрацювала, — сказав він.

— Вона перенесла рядок у наш роман?

— Не сам набір символів. Його дію. Зараз це найактивніший твір платформи. Найбільше спільне очікування формується тут, тому саме через нього система намагається закріпити результат.

— Якщо видалити початковий рядок під час фіналу?