Розділ 17. Не вигадані

Після повідомлення I AM NOT YOU. REAL TOO вони припинили зв’язок.

Богдан зберіг послідовність на окремий диск, вимкнув мережу й перевірив, чи не змінилися попередні журнали. Мирон переписав кожну пару чисел від руки. Ірина сховала університетську фотографію до конверта, не підписуючи його.

— Він назвав себе справжнім, — сказала Лада.

— Джерело сигналу назвало себе справжнім, — уточнив Богдан.

— Скільки разів ви повторюватимете це?

— Поки не з’явиться доказ, що там людина.

Мирон закрив книгу про тюремний стукіт.

— Якщо хтось відповідає на питання, називає себе й заперечує, що є іншою людиною, чого вам бракує?

— Того самого може вимагати програма.

— А людина може поводитися як програма. Це нічого не вирішує.

— Саме тому не вирішуємо, — сказала Ірина.

Вона записала три можливості:

Сигнал подає Алекс Лойер.

Сигнал створює «Літерея» від імені Алексa Лойерa.

Сигнал виникає з даних старого профілю без участі людини чи платформи.

Жодну не викреслили.

Питання було не лише в тому, хто стукав до них із видаленої сторінки. Якщо Алекс справді існував, Ірина не знала, ким він був. Копією, яку платформа склала з її біографії? Окремою версією Александрa Лойерa? Персонажем, котрому читацька увага дала пам’ять і голос? У кожному варіанті його життя починалося з неї, але він уже сказав, що не є нею.

— Треба спитати про Марту, — сказала Ірина.

— Він тричі передавав її ім’я, — відповіла Олена. — Можливо, просив знайти.

— Або повідомляв, що вона поруч.

— Або це була приманка, — нагадав Богдан.

— Одне питання. Без твердження, що вона існує.

Вони склали коротку фразу:

MARTA REAL?

Питальну інтонацію тюремний код не передавав, тому після слова додали умовну пару з п’яти й п’яти звернень. Такий знак не відповідав літері у вибраній таблиці й міг означати кінець питання.

Богдан під’єднав мережу лише на час передачі. Відповідь почалася ще до того, як він устиг закрити програму.

Перше слово складалося з трьох літер:

ALL

Друге:

REAL

ALL REAL.

— Усі справжні, — переклала Лада.

— «Усі» хто? — запитала Олена.

Вони передали наступне питання:

WHO ALL?

Відповідь довго не надходила. У журналі з’являвся звичайний шум: пошукові роботи, помилки застосунку, звернення до старих обкладинок. Видалений профіль мовчав.

Через двадцять хвилин почалася нова послідовність.

MARTA

Після неї:

DARINA

Третє слово вони розшифровували довше. Одна пара могла означати C або K, але в цьому випадку сумнівів майже не залишилося:

KORSAKS

Марта.

Дарина.

Корсаки.

Усі троє вже зникали з підтвердженої реальності різними способами. Марта залишилася на фотографії, але майже зникла з пам’яті Ірини. Дарина Вовк збереглася у власному списку як порожнє місце серед авторів. Корсаки втратили зв’язок із компанією, яку заснували.

— Він знає тих самих людей, яких шукаємо ми, — сказала Лада.

— Платформа теж їх знає, — відповів Богдан.

Сигнал продовжувався.

MORE

Більше.

— Скільки? — запитала Ірина.

Богдан підготував слово HOW MANY, але Мирон зупинив його.

— Якщо вони справжні, не треба питати, скільки їх. Треба запитати, звідки вони взялися.

— Як сформулювати?

— «Створені?»

Олена похитала головою.

— Саме слово містить готову відповідь. Краще дати два варіанти.

Вони передали:

MADE OR TAKEN?

Слово TAKEN довелося кодувати з об’єднаною клітинкою C/K. Якщо співрозмовник користувався іншим варіантом таблиці, питання могло виявитися незрозумілим.

Відповідь складалася із шести літер:

STOLEN

Потім прийшло друге слово:

LIVES