Епілог

Епілог

 "Кава з корицею"
 

Рік потому.

Сонячне ранкове світло заливало просторе приміщення нового "Папірусу 2.0". Тепер це було не просто кафе, а справжній культурний центр: книжкові полиці до стелі, сцена для поетичних вечорів, і навіть маленька крамничка з авторськими сувенірами.

Аліса стояла біля вітрини, де світився новий логотип – стилізована чашка кави з котом, що обвивав її, як літера "S". Вони з Максом довго сперечалися про дизайн, але в результаті – це був ідеальний симбіоз їхніх ідей.

— Ти знову в білій блузці, — почувся позаду знайомий голос.

Макс підійшов, несучи дві пахучі чашки.

— Навмисно, — вона взяла каву і зиркнула на його футболку з написом "Я терпів її білі блузки рік – і вижив".

Вони сміялися, коли двері відчинилися з дзенькотом. Увійшов Денис, який тепер офіційно був "креативним директором", а за ним – вся команда, що стала за цей час сім'єю.

— Ну що, відкриваємо? — він підняв іграшкову ковбаску (офіційний символ відкриття за новою традицією).

Макс глянув на Алісу.

— Разом?

Вона кивнула.

— Разом.

Денис розрізав ковбаску, і всі вийшли на вулицю, де вже зібралася юрба клієнтів. Серед них Аліса помітила:

• Костю, який тепер працював у них баристою

• Катю, яка вела блог про кафе

• Навіть Лозинського, що скромно стояв у кутку (він тепер інвестував у "Папірус" на чесних умовах)

Але найдивовижніше – Ольга теж була там. Вона підійшла, тримаючи невеличкий подарунок.

— Не хвилюйся, я просто хотіла побажати удачі, — сказала вона. — І... вибачитися.

Макс взяв подарунок – це була стара фотографія їхнього першого кафе.

— Дякую, — сказав він просто.

Коли перші клієнти заповнили зал, а Марсік урочисто зайняв своє місце на спеціальній полиці (з табличкою "Головний дегустатор"), Аліса відвела Макса у куток.

— Ти щасливий? — запитала вона.

Він притягнув її до себе.

— Так. А ти?

— Так.

Їхні губи зустрілися під аплодисменти Дениса, який вже готувався знімати це для інстаграму.

А десь на тлі лунав знайомий звук – дзенькіт чашки, яку Марсік знову встиг скинути на підлогу.