Розділ 15

Розділ 15

 "Таємничий меценат"

Ранкове сонце ледве пробивалося крізь вікна кафе, коли Аліса видруковувала звіт про надходження коштів. На екрані мерехтіла цифра – $25,300. Вони збирали гроші лише тиждень, але вже було очевидно: місто дійсно любить "Папірус".

"Ще 50 тисяч – і ми зможемо зробити перший внесок", – прошепотіла вона, коли дзвіночок над дверима дзенькнув.

Увійшов поштар із довгим конвертом. "Особисто в руки Максима Ковальчука", – вказано на конверті.

Макс розірвав куток і витягнув лист. Його очі розширилися:

"Це чек. На сто тисяч."

Аліса ледь не впустила папірці, які тримала:

"Хто...?"

На звороті чека був напис: "Відплата за борг. К."

Макс опустився на стілець, блідий.

"Костя. Мій колишній партнер."

Виявилося:

• 5 років тому Макс і Костя разом відкрили кафе

• Костя вкрав гроші та зник напередодні відкриття

• Саме тоді Макс зустрів Ольгу, яка допомогла йому врятувати бізнес

"І ось тепер він повертає гроші?" – Аліса не вірила своїм вухам.

"Не просто так." Макс перевернув чек. Дрібним шрифтом було написано: "Умова: 10% акцій."

Двері різко відчинилися. На порозі стояла Ольга з папкою в руках.

"Я знала, що він повернеться."

Ольга розкрила папку. Всередині – договір про продаж 10% кафе Кості. Підписаний... її рукою рік тому.

"Ти ж знав, що він колись повернеться", – сказала вона Максу. "І саме тому ніколи не оформлював кафе на себе повністю."

Аліса відчула, як її світ руйнується. Макс ніколи не говорив, що Ольга досі є співвласницею.

"Як довго ти збиралася це приховувати?" – її голос звучав тихо і небезпечно.

Макс не встиг відповісти. У дверях з'явився сам Костя – виснажений чоловік у потертому шкіряному піджаку.

"Ну що, друзі, вирішили мою долю без мене?"

Кухня кафе перетворилася на поле бою:

• Костя вимагав свою частку

• Ольга наполягала на продажу всього бізнесу

• Аліса мовчала, відчуваючи, як її серце розсипається

"Ти нічого не розумієш", – раптом сказав Макс, звертаючись до Аліси. "Я хотів..."

"Прибрати мене з картини?" – вона схопила куртку. Марсік, ніби відчуваючи її біль, заплівся між ніг.

Коли Аліса вибігла на вулицю, перші краплі дощу впали їй на обличчя. Вони змішалися зі сльозами.

"Виглядаєш так, ніби тобі потрібен шоколад."

Аліса підняла голову. Перед нею стояла Катя з двома гарячими шоколадами в руках.

"Я не..."

"Знаю, знаю. Чоловіки – ідіоти." Катя сіла поруч. "Але саме зараз тобі варто бути там."

Вона простягнула телефон. На екрані – відео з камери спостереження. Макс стояв перед Костею та Ольгою, його обличчя було спотворене гнівом.

"Він захищає тебе. І своє кафе. Подивися."

Аліса прислухалася. Голос Макса лунав з динаміків:

"Ви отримаєте свої гроші. Але Аліса залишається. І кафе теж."

Аліса повернулася якраз у момент, коли Макс рвав договір на дрібні шматочки.

"Якщо ви хочете війни – ви її отримаєте."

Костя сміявся:

"Ти не змінився. Все той же ідеаліст."

Аліса підійшла до стола і поклала свою руку на Максову.

"Ні. Він змінився."

В її голосі була така рішучість, що навіть Ольга відступила на крок.