Розділ 13

Розділ 13
 "Колишня знову у грі"
 

Тиждень потому кафе "Папірус" нагадувало мурашник. Клієнти стояли в чергах на вулиці, щоб скуштувати нове фірмове блюдо – вафлі "Літературний шедевр" з кленовим сиропом у формі книги. Марсік, тепер справжня зірка інстаграму, гордо розкинувся на вітрині, дозволяючи фотографувати себе за додаткову порцію лосося.

Аліса стояла за стійкою, переглядаючи резервації на вечір поезії, коли дзвіночок над дверима дзенькнув особливо різко.

"Ну - ну... Яка популярність" – почувся знайомий голос.

Ольга. Знову.

Але цього разу не одна. Поруч із нею стояла дівчина – точна копія Ольги п'ять років тому. Та сама довга світла коса, ті ж самі блакитні очі.

"Максе, познайомся, – Ольга ледве стримувала усмішку. – Це Катя. Моя молодша сестра. Я ніколи не згадувала про неї, чи не так?"

Макс завмер із пляшкою сиропу в руці. Аліса відчула, як у шлунку все стислося.

Виявилося:

1. Ольга дійсно мала сестру, яка навчалася за кордоном

2. Катя повернулася і захотіла побачити "відоме кафе свого колишнього майбутнього зятя"

3. Вона була... неймовірно схожою на Ольгу з тих самих фотографій

"Ти жартуєш?" – Аліса не стрималася, коли вони залишилися наодинці на кухні.

"Я взагалі нічого не розумію, – Макс тер скроні. – Я думав, вона вигадала цю історію про сестру, щоб..."

"Щоб що?" – Аліса на мить уявила, як Макс дивиться на Катю і бачить там ту саму Ольгу, в яку був закоханий колись.

Двері на кухню відчинилися. Катя.

"Вибачте, що перериваю, – вона була схожа на Ольгу, але її усмішка була теплішою. – Я просто хотіла сказати... Ваше кафе – це казка! Я вже підписалася на всі соцмережі. І на Марсіка теж."

Аліса несвідомо розслабилася.

Катя виявилася блогеркою з 200 тисячами підписників. І вона запропонувала:

"Давайте зробимо спільний проєкт! Я можу знімати відео про те, як створюються ваші фірмові страви. З Марсіком у головній ролі, звісно."

Макс і Аліса переглянулися. Це був...

"Геніально, – сказав Денис, який підслуховував біля дверей. – Але тоді мені потрібно офіційне звання 'креативний директор'."

Коли всі обговорювали новий проєкт, Ольга відтягла Алісу в бік:

"Я знаю, що ти думаєш. І ні, це не зрада. Просто... бізнес."

"Який ще бізнес?" – насторожилася Аліса.

Ольга вийняла телефон і показала фото. На ньому – Лозинський, який розмовляв з якоюсь жінкою біля будівлі, де знаходилося "Папірус".

"Він купив цю будівлю. Незалежно від того, чи хоче він ваше кафе, чи ні – у нього тепер є права на приміщення. І орендна плата зросте... значно."

Аліса відчула, як під ногами розступається земля.

Тієї ночі Аліса і Макс сиділи на даху кафе, дивлячись на зірки. Марсік грівся у неї на колінах.

"То що ми робитимемо?" – запитала вона.

Макс мовчав. Потім раптом сказав:

"Ми купимо це приміщення."

"Що? А гроші?"

"Якщо ми продамо франшизу... Якщо Катя допоможе розкрутити бренд... Якщо..."

Він узяв її за руку.

"Я не втрачу це місце. І не втрачу тебе."

Аліса усміхнулася. Вони вже стільки разів виходили з неможливих ситуацій. Вийдуть і цього разу.

Адже тепер вони – команда.