Розділ 4

Розділ 4.
Tinder як гроза
 

Аліса лежала на дивані, нервово прокручуючи профілі в Tinder. Після вчорашнього дня з Максом вона відчувала, що їй терміново потрібно відволіктися.

"Чому б і ні? Усі ж так роблять", — думала вона, ставлячи лайки черговому симпатичному хлопцю з описом "шукаю серйозні стосунки, але без драми".

Софія, яка сиділа поруч із чашкою вина, саркастично підняла брову:

— Ти взагалі розумієш, що це як грати в рулетку? Можна отримати або принца, або психопата, який збирає колекцію волосся.

— Дякую за підтримку, — буркнула Аліса.

Раптом телефон вібрував.

"Матч! Вітаємо, тепер ви можете написати Олегу!"

Олег виглядав нормально — фото з велосипедом, усміхнений, без явних ознак маніяка.

— О, він милий! — Софія схопила телефон. — Пиши йому!

Аліса набрала повідомлення:

"Привіт! Як твої вихідні?"

— Нудно! — скрикнула Софія. — Пиши щось оригінальне!

Аліса видалила повідомлення і спробувала знову:

"Привіт! Якби тобі довелося вибирати між кавою і чаєм до кінця життя, що б обрав?"

— О, це вже краще!

Відповідь прийшла миттєво:

"Кава, звичайно. Але якщо ти пропонуєш чай, можу зрадити каву;)"

Аліса усміхнулася.

— Ну от, непоганий початок.

Через два дні Аліса сиділа в ресторані, чекаючи на Олега. Вона обрала темно-синю сукню — не надто зухвалу, але і не нудну.

— Вибач, я запізнився! — почувся голос позаду неї.

Вона обернулася і... завмерла.

Олег був впізнаваний, але його профільні фото явно були десятирічної давнини. Замість спортивного хлопця з велосипеда перед нею стояв чоловік із помітним животиком і борідкою, яка нагадувала недоглянутий чагарник.

— Ти... виглядаєш трохи інакше, — промовила Аліса, намагаючись бути ввічливою.

— А, фото? — він махнув рукою. — Це ще з університету. Але я зараз у тій же формі!

"Якщо форма — це м’яка груша", — подумала Аліса.

Побачення йшло жахливо. Олег розповідав про свою роботу в IT (дуже нудно), потім про те, як він не любить кішок (червоний прапор), а потім раптом запитав:

— До речі, ти вмієш готувати?

Аліса ледь не подавилася водою.

— Ем... Не дуже.

— Пф, — він зробив вираз обличчя, ніби вона щойно зізналася у вбивстві. — Ну, навчишся.

Аліса вже готувалася знайти виправдання для втечі, коли раптом...

— О, Макс?

Вона обернулася. Так, це був він. Макс стояв біля столика, дивлячись на неї з виразом чистої радості від того, що трапилася ця ситуація.

— Аліса! Який сюрприз! — він підійшов до їхнього столика. — Хто це твій... е-е-е... друг?

— Олег, — буркнув той.

— Олег! Чудово! — Макс усміхнувся так широко, що аж очі блищали. — Аліса, до речі, неймовірно талановита. Особливо в дизайні. І в пролитті кави на людей теж.

Олег нахмурився.

— Ви знайомі?

— Так, — сказала Аліса.

— Ні, — одночасно сказав Макс.

Олег виглядав спантеличеним.

Макс нахилився до Аліси і пошепки сказав:

— Якщо хочеш втекти — підніми олівець. Я тебе врятую.

Вона стиснула зуби.

— Мені не треба рятування.

— Точно? — він подивився на Олега, який якраз говорив щось про те, що "жінки зараз не ті, що раніше".

Аліса взяла олівець і підняла його.

Макс миттєво перетворився на рятівника.

— О, боже, Алісо, ти забула! У нас же сьогодні термінове засідання!

— Що? — скрикнула вона, граючи along.

— Так, проєкт! Треба бігти!

Олег виглядав розчарованим.

— Ну добре... Може, якось іншим разом?

— Авжеж! — сказала Аліса, вже встаючи. — Я... е-е-е... напишу тобі!

(Вона не збиралася писати.)

На вулиці Аліса віддихала.

— Дякую, — пробурчала вона.

— Не за що, — Макс усміхнувся. — Хоча я тепер розумію, чому ти так злишся на мене. Якщо твій рівень побачень — це Олег, то тобі дійсно не щастить.

— Замовчи.

— Серйозно, він питав, чи вмієш готувати? Це ж як з поганого ромкому.

Аліса не стрималася і розсміялася.