Глава 13

Марк

Гліб з'явився неочікувано та ще й не зміг язика за зубами притримати. Я бачив, що Ярослава зацікавила його реакція на Еллі. Ну справді, головний юрист компанії не знайомий з людиною, в яку ця ж компанія вкладає величезні кошти, так ще й не свої? Це ж нісенітниця. Він точно не дурний і розуміє, що ми вже повинні були підписувати з нею договір, а отже й Гліб однозначно мав знати її в обличчя. Відчуваю, що тепер він буде ще більш прискіпливим.

Щось останнім часом все моє спокійне життя йде шкереберть. І найгірше те, що я сам створив собі ці проблеми. Не дивно, що в моїй голові вже починають з’являтися думки про те, що я даремно це все взагалі затіяв, ще й Еллі втягнув. Потрібно було сказати все як є, а потім – або все закінчилось би нормально і я займався пошуками нових інвесторів, або шукав нову роботу, оскільки не виправдав очікування акціонерів. Та що марно розмірковувати, однаково шляху назад вже немає. 

Але лихо не без добра, адже в мене тепер є можливість більше пізнати Еллі. Мені цікаво, що любить ця дівчина, на кого вчилась, які мрії має. Для цього ж не обов'язково починати стосунки, можна поки й обмежитись дружнім спілкуванням.

Мої думки перервало її питання.

– Марку, а хто взагалі цей Гліб?

– Мій найкращий друг. Ми разом працюємо вже вісім років, прийшли в компанію майже одночасно. Він у нас головний юрист. 

– А чому ж він так відреагував на мене? Я думала, ти все пояснив робітникам, тому вони знають нашу ситуацію, а тим більше твій друг.

– Не всі, а лише кілька перевірених часом осіб, що будуть допомагати тобі весь період перебування в офісі. Ми вирішили, що так буде краще. А Гліба я не встиг попередити. Він взагалі був у відрядженні та мав повернутися тільки за тиждень. Зараз приїду в офіс і дізнаюся, чому він приїхав раніше.

– А це не дуже дивно, що він так одразу з Яром знайшов спільну мову? Як на мене, поки ми не підійшли, вони спілкувались, наче давні друзі.

Я теж це помітив, але цьому обов’язково має бути логічне пояснення. Гліб у нас любить відвідувати різні вечірки ледь не щосуботи, можливо, десь там і познайомився з нашим перевіряючим.

– Я думаю, це збіг. Можливо, вони раніше були знайомі, – поділився своїми думками з Еллі.

Вона ще нікого нормально не знає, тому не дивно, що підозріло ставиться до нових людей. Хоча з Ромкою вони одразу знайшли спільну мову. Але про що це я... Він кого завгодно зачарує.

Ми швидко доїхали до потрібного місця, але тут я згадав ще одну річ, про яку хотів поговорити.

– Еллі, в мене буде ще прохання, – почав потрібно розмову, коли ми стали біля її дому. – Не думаю, що тобі варто зближатися з Ярославом. Він може спеціально втиратися у довіру, щоб ти була у нього під контролем, тому звертайся до нього більш офіційно і стримано.

– Та облиш, – легковажно відповіла вона. – Ти драматизуєш. Він сам запропонував перейти на вільну форму спілкування, а я вже погодилась. Буде дивно знову до нього звертатися по-іншому. Та й краще мені з ним привітно себе поводити, щоб в нього про мене склалася гарна думка, чи не так?

– Привітно себе поводити, це не відповідати на його флірт, – не стримався все ж.

– Я ні з ким не фліртувала. Він просто був доброзичливим, тому і я теж у відповідь. Чи потрібно було йому побажати йти до біса на пропозицію дружніх стосунків?

Мене роздратувала її відповідь, адже я бачив зовсім іншу картину. Він фліртував, а вона миленько собі посміхалася у відповідь, а на нараді ще й сміялася з його дурних жартів.

– Не потрібно так радикально, але не забувай, що він наш ворог зараз.

– Не схожий він на ворога. Навпаки, мені здалося, що він дійсно хоче з усіма налагодити зв’язок.

– Еге ж, і цей зв’язок допоможе йому вивести нас всіх на чисту воду.

– А ти не думаєш, що їм теж це не вигідно? Марку, якби вони хотіли відмовитися, то вже це зробили б. А так вони просто перевіряють, чи все йде за планом. Ти надто упереджений.

– Чому ти його захищаєш? Сподобався? Може ще й зустрічатися з ним почнеш?

– Я не захищаю, а говорю свою думку. А якщо навіть і стану зустрічатися, тобі яке діло до цього, друже, га? Дев'ять днів і я вільна, можу робити, що захочу.

– От коли пройдуть ці дні, тоді й роби. А зараз поводь себе більш розсудливо, тримайся якомога далі від Ярослава. Точніше Ярослава Андрійовича.

– Як скажете, Марку Богдановичу.

Сказала і вийшла з авто, грюкнувши дверима. Трясця! Безглузда вийшла сварка, але думки своєї я не зміню. Їй варто триматися від нього якомога далі. А я зі свого боку не дозволю цьому Ярославу підступитися до Еллі.

Еллі

Ні, ну от як адекватний дорослий чоловік може на пустому місці зробити проблему глобального масштабу?! Мене розлютила поведінка Марка. Він говорив до мене з таким докором, наче я зробила щось взагалі жахливе. І чому? Бо просто посміхнулась Яру та була з ним привітною. 

Коли я розповіла цю ситуацію Таші, вона сказала свій однозначний вердикт: