Незалежнiсть торгом дана

 В 1991 роцi Україна палала прагненням до свободи. В західних областях влада перейшла в руки дисидентів, на сході  шахтарські мітинги , студентські голодування в Києві, ланцюг єдності через всю країну.   

 Та й владі намітився прогрес. Михайло Горбачов , вніс новий законопроєкт , по переформатуванню совка. Тепер , це мав бути Союз Суверенних Держав. По суті справи СРСР ставав конфедерацією.  Республіки отримували статус країн,  повне самоврядування, а не як було "по согласованию з Москвою", повна свобода міжнародних відносин. В Москві мали узгоджувати лише загальні питання. 

  Данi дiї , часто тлумачать як "лiбералiзм" Горбачова. Нiчого подiбного. Вiн був економiстом. Треба вiтдати належне - прекрасно бачачi скiльки ресурсiв забира Авганiстан,  Ангола , Сирiя , Лiвiя, Пiвнiчна Корея , i ще до чорта рiзного роду "симпатикiв комунiзму"   вiн мав смiливiсть визнати , що совок не тягне такi витрати. Нафта , нафтою. Але конкуренцію з арабськими шейхами СРСР не витримував. Щось ще запропонувати , вони не мали. Нема додаткових надходжень - затягуй паски , скорочуючи витрати.  

  Проте це не розповсюджувалося на внутрішні простори СРСР.  Прибалтійські республіки , стали першою ластівкою кінця союзу. Від'єднання , саме по собі для Кремля було не прийнятним. Про що генсек , виступаючи по телебаченню, прямо заявив литовцям , сказавши : 

" Та нікуди ви не дінетеся" 

 Так мало того, прибалтійські народи хотіли не просто від'єднатися,  вони хотіли відновити державу , яку мали до окупації 1940 року. 

  Цього допустити було категорично не можна. Тому пiдняли частини КДБ , армiю , та особисте творiння генсека - ОМОН.  Останнi вiдзначилися , занадто буквальним розумiнням наказу " розганяти мiтинги " . На творiння генсека , писали скарги комунiстичнi активiсти , дiячи партiї ,"деятели" комунiстичних провспiлок.  

 Адже ж що виходило на практицi. Вони плакати нароблять. Прапори  зшиють. Підтягнуть слюсарів , сантехніків,  вчителів , викладачів, пенсіонерів підвезуть . Йдуть з гаслом "Ми за ковбасу по 2,20". Тут приїжджають свої ж. Кийком по голові, та в автозак. 

 Проте численні скарги , результату не мали. З тих то пiр , в спецназу міліції , репутація вкрай не далеких людей. 

 Горбачов , бачачи провал силового сценарію , вирішує поступитися. Надати людям свободу , зберігши СРСР хоча б в якомусь вигляді. Але біда прийшла , звідки не чекали. 

 Для закоренілих комуністів , ринкова економіка, припинення викидання грошей на не потрібні війни , налагодження відносин з заходом , являлось зрадою. А після оприлюднення проєкту нового СРСР,  він для них взагалі став "врагом народа". 

  Аби зiрвати пiдписання угоди , 18 серпня , почався переворот. До речi кажучи , на сторонi партiйцiв , виступив i сумно вiдомий "Рижский ОМОН"  - збiрний загiн мiлiцейських спецпризначенцiв з Прибалтики,  створений самим же Горбачовим.  

 Офiцiйна ж версiя , проголошена Кравчуком ,було така : 

"У нас усе нормально . Тихо . Нема чого збиратися . Доярки - доять корiв , жниварi - жнивують ".

 В Москвi весь час крутили "Лебединое озеро " . А в Киiї прилiта  головнокомандувач сухопутних вiйськ Валернiков з завданням - схилити Кравчука до пiдтримки путчу. В якостi аргументу - 25 бойових лiтакiв з вiйськами , i пiдтримка Київського гарнiзону, та верхiвки партiї. 

 От тільки в самих комуністів був розкол. Більша частина вирішує зайняти вичікуючу позицію. Але події вже набули  оберту. 20 серпня під Верховною радою вже зібрался мітинг , з радикальною вимогою - вихід зі складу СРСР.  Того ж дня , в спілці письменників , Левко Лукяненко , офіційно затвердив курс на незалежність. 

 21 серпня , путч захлинувся. Генерал Валернiков,  разом з іншими заколотниками, був заарештований. Але війська вірні партії лишилися . От тільки досвід , уже показав , що військами людей не задушити.  

 Комуністи , на яких клейма ніде було ставити , аби ще більше не ускладнювати своє становище , пристали на незалежність. Але підняли питання - На яких умовах ? Демократи , аби уникнути жертв , пристали на переговори. Почалися торги які закінчилися актом проголошення незалежності . 

 Про масштаби поступок , свідчить наступний факт - спочатку , основний документ мав назву: 

Універсал відновлення Української Народної Республіки. 

  Ось така вона , історія сьогоднішнього дня.