Лекція №1. Початок державотворчих процесів. Україна у 1991–1994 роках

1. Перші кроки незалежної держави

1 грудня 1991 року відбувся Всеукраїнський Референдум на підтвердження незалежності України (90% населення проголосували - за; 8% - проти). Президентом став Леонід Макарович Кравчук, колишній член КПУ.

Першими Україну, як державу, визнали Польща і Канада.

В незалежній Україні продовжувала працювати Верховна Рада 12 скликання, зібрана ще в УРСР у 1990 році (діяла  до весни 1994 року). Головою Верховної Ради став Іван Плющ.

6 грудня 1991 року було прийнято Закон про Збройні Сили України. Міністерство оборони України очолив генерал К. Морозов.

Також затверджено Закон України від 4 листопада 1991 р. «Про державний кордон України».

У жовтні 1991 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про громадянство України», який визначав громадянство людини її невід’ємним правом. Громадянство було надано всім жителям України, хто не заперечував проти цього і не був громадянином іншої держави.

Законодавчо було врегульоване національне питання. У статті 1 Декларації прав національностей України, затвердженій у листопаді 1991 року Верховною Радою України, вказувалось: «Українська держава гарантує всім народам, національним групам, громадянам, що проживають на її території, рівні політичні, економічні, соціальні, культурні права».

У січні 1992 року відбулося прийняття Верх. Радою  державного гімну України (затверджена музика  М. Вербицького) та державного прапору України (синьо-жовтий стяг).

У лютому 1992 року  Верховна Рада затвердила малий державний герб України - золотий тризуб на блакитному тлі.

Що стосується військових справ, то у жовтні 1993 року парламент затвердив Воєнну доктрину. Вона проголошувала, що Україна не вбачає в сусідніх країнах супротивників і не є потенційним противником жодної держави. Але керівництву України не вдалося вплинути на командування Чорноморського флоту, який майже цілком перебував на українських військово-морських базах, щоб флот служив новій державі.

Також в цей період відбуваються певні зрушення в культурі і освіті. Свобода преси, мистецтва, книговидавництва збагатило культурне життя республіки. Зокрема, до 1994 року, відкриваються навчальні заклади нового типу: ліцеї, гімназії, колегіуми, приватні школи. Відбувається затвердження нових навчальних програм. 

2. Реформи управління

У липні 1991 р. Верховна Рада ухвалила закон про запровадження посади Президента України. До Конституції УРСР 1978 р., яка не втратила чинності, було внесено доповнення: «Президент України є главою держави і главою виконавчої влади України».

Однак це доповнення не роз’яснювало, як розподіляються повноваження між Президентом України і Верховною Радою, як їм підпорядковуються виконавчі органи влади. Невизначеність розподілу владних повноважень між Президентом і Верховною Радою призводила до постійних непорозумінь

Не були чітко прописані в Конституції й відносини найвищих посадових осіб усередині виконавчої гілки влади, передусім президента і прем’єр-міністра. Безсумнівною була лише підпорядкованість останнього президентові.

Протягом першої половини 1992 року триває будівництво державних структур. Формується 3 гілки влади: Верховна Рада – законодавча влада; Президент України вважається головою держави та виконавчої влади. Йому допомагає Кабінет Міністрів та прем’єр. Верховна Судова влада -  Верховний Суд України.

 Утворюються управлінські структури на місцях. Представники президента України в областях стали вищими посадовими особами виконавчої влади та головами місцевих державних адміністрацій (до 1994 року).

3. Утворення політичних партій і громадських організацій

Політичні партії та організації

У 1992-1995 роках в незалежній Україні утворюються різні громадсько-політичні організації, об’єднання, нові політичні партії центристського, лівого і правого спрямування: Союз промисловців та підприємців України  (лідер Л. Кучма), Конгрес Український Націоналістів - КУН (С. Стецько), Соціалістична партія України - СПУ (О. Мороз), Народний Рух України - НРУ (В. Чорновіл), Селянська партія України - СПУ (С. Довгань), Українська Республіканська партія - УРП (Л. Лук’яненко), Партія Зелених України – ПЗУ (С. Кононов) та інші.

Усього утворилось близько 30 партій.

З 1993 року було відновлено діяльність Комуністичної партії України – КПУ, робота якої була заборонена з серпня 1991 року в зв’язку з підтримкою державного перевороту в Москві.

Як прийнято поділяти партії?

За характером перетворень партії прийнято поділяти на праві, ліві та центристські.