Незакреслена галочка

Глава 1. Своя, але ні

Це сталося в Італії. Точніше — на гарячій, як свіжоспечена піца, Сицилії.

Засмаглі, ледачкуваті, до смішного стильні й до образливого худі італійки поважно прогулювалися площею, наче репетирували дефіле в майбутнє. Ніхто не тікав від сонця, ніхто навіть не мружився - усі своїм виглядом демонстрували, що із сонцем вони давно на «ти». І якби, приміром, якийсь зухвалий дощ наважився впасти на розпечену плитку, він би, мабуть, випарувався ще в повітрі, не торкнувшись землі й точно не почувши жодного «ой, дощ!» чи «біжімо!». Бо тут дощу не бояться. Тут узагалі мало що здатне завадити людям насолоджуватися життям і ковтати його маленькими ковтками, як прохолодне просекко.

Аж раптом — бац! — у цю елегантну пастораль врізається дивина. Жінка! З першого погляду — своя: стильно вдягнена, засмагла, у сонцезахисних окулярах, із кокетливою хустинкою на сумочці. Усе наче правильно. Але щось… не те. Щось ріже око. Вона - біжить! Не йде, не пливе, не котиться в ритмі dolce far niente, а летить: наче кадр з іншого фільму, випадково вклеєний у стрічку про безтурботність. Світ довкола рухається у slow motion, а вона: в режимі fast forward. Бо треба встигнути. Куди саме - поки неважливо. Людина, яка поспішає, рідко ставить собі це запитання. Спочатку вона просто біжить.

ms rytska

Подобається

#4480 в Любовні романи
#216 в Романтична комедія
#925 в Короткий любовний роман

У тексті є: подорож, самопізнання, італія

Відредаговано: 31.08.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись