Глава 17

Наступного ранку Джуна прокинулася в обіймах коханого, який сонно бурмотів у її волосся ніжні слова, ніби бачив щасливий сон.

Так, це весь Нейд, — блаженно всміхнулася вона.

Джуна обережно вивільнилася з його теплих, ненав’язливих обіймів, підвелася з ліжка й підняла з підлоги небесно‑блакитний халат, скинутий учора вночі. Зав’язавши пояс на талії, вона тихенько прослизнула до ванної, прийняла душ і попрямувала на кухню.

Квартира Нейда виявилася саме такою, про яку вона мріяла: поєднання простих, затишних речей, немов привезених із дачі, з найновішими технологіями, що полегшували побут. Світлі відтінки й рясний сонячний промінь наповнювали трикімнатний простір, створюючи атмосферу дому, в якому приємно жити.

Відкривши холодильник, дівчина дістала продукти, куплені ще вчора.

— Мій новий дім, — мимоволі прошепотіла вона, наче хотіла перевірити, чи це справді відбувається. Ця квартира, наповнена світлом і присутністю чоловіка її мрій, тепер стала й її домом. І що найбільш приємно — Джуна зовсім не заперечувала проти того, щоб жити тут з Нейдом усе своє життя.

Та в наступну мить її пройняла тінь сумніву:

— Виходить, живемо в гріху… — прошепотіла вона. Слово здавалося застарілим, проте для неї воно мало вагу. Співмешкання, партнерство не гарантувало ані зобов’язань, ані надійності.

Щоб відігнати неприємні думки, Джуна заходилася готувати сніданок.

Нейд усміхнувся ще до того, як розплющив очі. Останнім часом він нечасто прокидався в такому чудовому настрої, але Джуна принесла в його життя сонце. Простягнув руку до її місця — порожньо. Розчаровано відкрив очі.

Невже нічого не було? Це був лише сон? — розгублено подумав Хаген, скуйовдивши світле волосся.

Із кухні долинали звуки й легкий аромат кави. Він заплющив очі, вдихнув і розслаблено видихнув. Коли ж погляд знову впав на кімнату з розкиданим одягом, щоки спалахнули червоним.

— Отже, було, — пробурмотів він у порожнечу, а спогади про вчорашній вечір миттю накотили гарячою хвилею.

Нейд не міг повірити, що така тиха й ніжна Джуна здатна бути такою пристрасною жінкою. Інтуїтивно він відчував це, але ніколи не дозволяв собі думати далі дружби. І вже точно не мріяв про щастя в її обіймах — до тієї незабутньої ночі в Парижі.

Сподіваюся, я її не розчарував, — із тривогою подумав він.

Прийнявши швидкий душ, натягнув білу футболку та легкі сірі штани й вирушив на кухню.

— Доброго ранку, Джуна, — низький шепіт пролунав над її вухом.

По тілу дівчини прокотилася легка дрож.

— До… доброго, — розгублено відповіла вона, все ще не звикнувши до їхніх нічних проявів пристрасті. Її невеликий досвід змушував червоніти від одного спогаду.

— Розслабся, — пробурмотів він, торкаючись носом вологого локону. — Ти була дивовижною.

Рум’янець зі щік перекинувся й на шию. Нейд розвернув її до себе і зупинив погляд на розрізі халата, що відкривав ніжну лінію грудей.

— Як же мені подобається, коли ти так мило червонієш, — прошепотів він, відчуваючи, що знову хоче повернути її в ліжко. Але попереду чекали справи.

Нейд не стримався й розсміявся.

— Чому ти смієшся? — образилася Джуна, подумавши, що він кепкує з неї.

— Просто не думав, що перетворюся на такого сноба, — пояснив він і обійняв її. — У нас сьогодні важливий контракт, кохана.

— Ти про мій контракт із «FoxTails»? На публікацію нових книг?

— Саме про нього, — тепло кивнув Нейд.

Її серце пришвидшилося.

— Але ж це… — почала вона.

— Ти думала, я жартував? Ні, я справді хочу укласти з тобою угоду щонайменше на все життя.

— А що скаже рада директорів? — несміливо запитала Джуна. — Це ж чоловіче видання.

— Журнал «FoxTails» — так, — спокійно пояснив Нейд. — Але видавничий дім «FoxTails» ще зовсім не такий гігант. Усе це створила наша сім’я при підтримці дядька Джеспера. Тож у директорів обмежені повноваження: вони лише отримують відсотки за використання обладнання.

— Зрозуміло… — задумливо пробурмотіла Джуна.

Вони сіли за стіл і почали снідати. Кілька хвилин мовчання — і дівчина знову озвалася:

— А тобі ніколи не хотілося викупити їхні акції? Щоб керувала лише ваша родина?

— Хотілося, і не раз! — з вогником в очах зізнався він. — Але ми з батьком поставили «FoxTails» на ноги, вивели його вперед, і тепер їм невигідно продавати свої частки.

Джуна обережно кивнула, хоча й не надто розумілася на бізнесі. Але подумки пообіцяла собі порадитися з Кіану: якщо зможе зробити подарунок Нейдові — обов’язково спробує.

Після сніданку Нейд наполіг сам прибрати зі столу й помити посуд, дозволяючи Джуні спокійно зібратися.

— І не забудь усі потрібні документи для договору! — гукнув він їй услід.

— Не забуду, — усміхнулася вона. — Мені не вперше.