Глава 11

— Так! Ми готові до виснажливих тренувань! — урочисто оголосив Нейд, розчиняючи двері залу так, що повітря тремтіло від луни.

— Говори за себе, — неквапно відгукнувся Флінт і ступив слідом. Його спокійний погляд темних очей ніби одразу вирівнював температуру у приміщенні.

Посередині залу, струнка й гнучка, як струна, стояла Карін. Її довге волосся було зібране у високий хвіст, в карих очах мерехтіли іскри запалу, а сама постава з першого погляду видавала професійну танцівницю.

— Нейде, ти зовсім не змінився, — в її голосі на мить тремтів ледь вловимий відтінок ніжності.

— Знаєш, я якраз сподівався, що хоч крихту змінився, — тепло всміхнувся він, й усмішка освітлила його обличчя.

— Можливо… — Карін ледь хитнулася до нього, та її перебив сухий, рівний голос.

— Можливо, ви все-таки скажете, навіщо ми тут? — кинув Стівен. — Я не прилетів, щоб гріти вуха чужими балачками. Мене чекають океан, тварини… і жадібні юристи.

— Тебе завжди більше цікавив море, ніж суша, — з іронічною усмішкою відгукнулась Карін, але в глибині її погляду Джуна помітила тінь смутку.

Вона все ще його кохає, — подумки відзначила Джуна з полегшенням.

— Так, Карін, давай до суті, — серйозно підкреслив Нейд. — Ми піднялися на світанку, бо ти запропонувала танець для відкриття вечора.

— І не помилилася, — голос Карін набув керівного, професійного тембру. — Цей вальс подарує балу ту парижську витонченість, якої чекають журналісти. Класичні прийоми зараз майже не використовують, тож наш хід буде свіжим і яскравим.

Вона коротко, захоплено виклала структуру номера, логіку перебудов і мізансцен. Флінт ткнув ліктем Нейда:

— Бачиш? Дарма часу не гаяла. Говорить, як профі.

— Авжеж, — прошепотів Нейд, не втримавшись від піддражнювання. — Просто ти ані слова не второпав, от і смієшся, поки над тобою не посміялися.

— Не кажи, що ти зрозумів більше, — усміхнувся Флінт і повернувся до Бланш. У залі з’явилися зацікавлені погляди: усміхнений Флінт — рідкість.

Його думки повільно знайшли Джуну — і дихання збилося. Вона саме ловила на собі усмішку Флінта, і її очі, великі й теплі, світилися зачаруванням. На мить все похитнулося:

Невже… невже й вона під його чари? Може, я для неї — лише друг, а серце відгукується на Флінта?

Стоп, — урізав власні думки Нейд. — Не ревнуй кохану до найкращого друга. Ти бачиш те, чого немає.

Він заплющив очі, повільно видихнув і знову глянув на Джуну — тепер її погляд був спрямований прямо на нього, а щоки миттєво спалахнули.

— Нейде… Чому ти так дивишся? — прошепотіла вона, відводячи очі.

Він не втримався й наробив нервового сміху: Оце так. Ревнував Джуну до Флінта. Скоро, мабуть, ревнуватиму її до кожного стовпа.

— Нічого особливого, Джун, — усміхнувся він, легковажно підморгнувши. — Лише якщо ти погодишся танцювати з «божевільним».

Їхній дзвінкий сміх пролунав у тиші залу. Декілька пар озирнулися.

— Я погоджуся, — тихо відповіла вона, але, злякавшись уваги, ступила ближче до Карін.

— От і чудово! — підхопив Нейд. — Чули всі? Починаємо репетицію!

— З якого це часу ти оголошуєш репетиції? — злегка іронічно звела брову Карін. — Тут хореограф — я.

— Може хоч трішки покомандую? Буквально крихітку, — попросив він із жалісним виразом і став у позицію «балерина-на-вихід». Зала вибухнула стриманим сміхом.

— Хаген, не дражни її, — кинув Стівен. — Бо… О, я ж попереджав.

Ляскіт ляпаса Карін по щоці Нейда пролунав голосніше за музику. Він потер місце удару — і всміхнувся абсолютно задоволено.

— Все гаразд, Джун, — заспокоїв він її стривожений погляд. — Заслужив.

— Повертаємось до роботи, — Карін миттєво повернулася до справи. — Танцюють ті самі пари, що знімалися для календаря.

У повітрі прокотилося колективне зітхання з боку чоловіків.

— Я ще сподівався, що не всі проходитимуть через це, — буркнув Гарт.

— Не хвилюйся, навчу, — спокійно відповіла Карін. — І буде не страшно, а красиво.

Єдиний, хто щиро радів нагоді розігрітися, був Нейд. Решта чоловіків пересмикнули плечима, але підкорилися.

— Хто вміє вальс — до мене, — наказала Карін.

До неї одразу рушили Нейд і Флінт, підтягнулися Маргарет, Тамара, Сайф та Іанта. Джуна природно залишилася біля Карін — наче шукала в ній опору.

— Бланш, невже не вальсуєш? — підмітив Флінт.

— Я… Увесь час — медицина. І танцювати було ніде, — розгублено відповіла вона.

— Ти ж баронеса, — усміхнувся він. — А баронеси зобов’язані вальсувати.

— Скільки разів повторювати, я — звичайна дівчина, — насупилась Бланш.

— Ні, люба. Ти — незвичайна, — і він легко затяг її у поворот, змусивши подихи у залі зупинитися.