Глава 9

Джуна повернулася в номер пізно ввечері, ледь стримуючи посмішку. Прогулянка по магазинах, а ще її імпровізований майстер-клас із перевтілення для Тіффані виявилися напрочуд вдалими. День видався насиченим, веселим і подарував несподіване натхнення.

Тихо зачинивши двері, вона увійшла до спальні. Знявши туфлі й легку шаль з плечей, Джуна зупинилася, милуючись широкою спиною чоловіка, який мирно спав на боці. Вона, як завжди, попередила Нейда про затримку, тож хвилюватися не було причин: Флінт, у своїй звичній манері контролю, доручив своєму помічникові наглядати за Бланш. Тож зараз Нейд спав спокійно, зрідка щось бурмочучи уві сні.

Джуна не стала його турбувати. Вона дістала з сумки шовкову нічну сорочку, прихопила ноутбук і босоніж ковзнула у вітальню. Затишно вмостившись на диванчику, вона відкрила чистий документ — саме час почати той роман, який давно носила в собі. Герої вже чітко вимальовувалися в її уяві: загадковий, відсторонений Кіану й скромна, але сильна Тіффані. Авжеж, імена персонажів були змінені, але для себе вона розуміла, чию історію кохання планує втілити у тексті.

Сторінки стрімко наповнювалися словами, але думки Джуни знову й знову поверталися до подій дня. Особливо до того моменту, коли вона відчула на собі руку Нейда. Вона тоді й подумати не дозволила б, що прокинулася, але свідомо не зупинила його — витримка й сором’язливість боролися в ній із таким солодким бажанням. Від одного спогаду тіло охопила хвиля жару.

Жінка закусила губу, та в ту ж мить у тиші клацнула дверна ручка. Джуна різко закрила ноутбук і завмерла. Із кімнати вийшов напівголий Нейд, позіхаючи й прямуючи до бару. Він навіть не одразу помітив її. Відкривши банку содової, він залпом випив напій та задумливо подивився у вікно. Обличчя сонне, але з виразом, якого Джуна ще не бачила — серйозним, майже зболеним.

— Джуна… — прошепотів він, стискаючи банку так, що та зім’ялася в його руці. Банка брязнула, але напруга залишилася в ньому. Ім’я злетіло з його губ несвідомо, так само, як серце виривалося до неї щоразу, коли вона була поряд.

Від несподіванки в неї вирвався короткий писк. Хаген різко обернувся, і його очі миттю стали ясними й уважними.

— Джуна? — здивувався він, протираючи очі.

— Вибач… я, мабуть, налякала тебе, — тихо промовила вона.

Його серце рвонулося вперед — полегшення від того, що вона тут, поруч, було майже болючим. Але коли він усвідомив, у що вона вбрана, тепло небезпечно скотилося нижче. Лілова нічна сорочка обіймала її тіло, тонкі бретельки спадали по плечах, ніжна тканина підкреслювала ложбинку між грудей. Він ледве змусив себе відвести погляд.

— Нічого страшного, — нарешті сказав він, кидаючи банку в смітник. — Сьогодні на вечері була тільки твоя сестра. Вона явно знайшла собі нового обожнювача. Твій батько весь час дивився на нього так, ніби готовий розірвати на шматки. А Кіану… ну, скажімо так, він був надто задумливим і весь час чекав когось біля дверей.

— Ми справді затрималися, — винувато зізналася Джуна.

— Не кори себе, Джун, — його голос став м’якшим. — Вам було весело. Це головне.

Він підійшов і підняв її підборіддя, щоб вона подивилася йому в очі.

— Завтра фотосесія, треба відпочити, — промовив він ніжно, хоча всередині все стискалося від бажання.

Її погляд був таким довірливим, що Нейд на мить заплющив очі, аби не втратити контроль.

— Ходімо спати, — твердо додав він і повів її за собою.

❧

Ранок почався напрочуд спокійно. Вони спустилися в ресторан готелю, де вже сидів Гарольд із супутницею.

— О, диво! — криво усміхнувся він. — Хаген, ти навчився рано вставати? Чи це заслуга твоєї чарівної пані?

Джуна зніяковіло опустила очі.

— Гарольде, пам’ятаєш Джуну Армас? — Нейд не приховував гордості. — Моя подруга ще зі школи.

— Як таку забути? — відповів він, не зводячи оцінюючого погляду з дівчини. — Ти стала ще красивішою.

Джуна подякувала, а його супутниця, виразно штовхнувши Гарольда ліктем, домоглася представлення.

— Це моя наречена, Маргарет Стоун, — з посмішкою сказав він.

— Наречена! — Нейд мало не захлинувся кавою.

Джуна тихенько хихикнула, спостерігаючи, як у Гарольда засяяли очі. Маргарет виявилася напрочуд привабливою: світло-русяве волосся до плечей, чорні очі з іскоркою смутку, струнка фігура й особливий шарм, коли в жіночій ніжності ховалася невимушена грайливість.

Атмосфера за столом потепліла, коли до ресторану увійшли Бланш і Флінт. У цей момент у високій арці з’явилася Тамара. Вона йшла, міцно тримаючись за руку з Гартом Фарнеллом — актором, який нещодавно стрімко здобув популярність, тепер хизувався дорогим піджаком і самовдоволеною усмішкою.

— Доброго ранку! — вигукнула Тамара, сяючи так, ніби сонце зійшло тільки для неї.

Гарольд застиг, і його погляд миттєво потемнів.

— Гарт, — холодно кивнув він, стискаючи кулак під столом.

Той лише безтурботно посміхнувся, ніби не помічав напруги. Тамара ж сяяла й щебетала, наче школярка, щойно отримала заповітну увагу кумира.