Розділ 20

Нарешті розпочалася церемонія. Поруч сидів Сем, який тихо кумедно коментував усе, що відбувалося навколо і щиро веселив цим мене. Якби ж він тільки знав, ким для мене є Ден... Праворуч сиділа Ірен, міцно тримаючись за руку Арсена. Весілля було дорогим, але дивним: свідків не було, гостей небагато, усе організовано якось поспіхом. Глибоко в душі я розуміла, що все ще хочу бути із Деном і це могла бути Наша церемонія. Відчуття заздрості труїло мою душу. Від сумних думок мене відволік Сем. Він дбайливо взяв мене за руку саме в той момент, коли батько нареченої проводив її до вівтаря. Сем ніколи раніше не дозволяв собі тактильних жестів, але я не встигла це проаналізувати, бо підняла очі й побачила Його. Ден стояв у чорному костюмі, вишуканий, із новою стильною зачіскою. І дивився він прямо мені в очі! Я миттєво почервоніла. Він помітив, що я задивилася на нього... «Ні, більше тішити його самолюбство я не буду!». Намагаючись опанувати себе, я інстинктивно стиснула руку Сема. Той уперше подивився на мене абсолютно серйозно, без своєї звичної посмішки, і тихо мовив на вухо:

— Колись ти будеш так само прекрасна, як сьогодні... Тільки в білій сукні на цьому ж місці.

Його серйозний тон трохи стривожив мене, але я спробувала посміхнутися. Знову піднявши очі, я перестріла погляд Дена. Цього разу я не відвернулася. Він був чомусь розлючений — дуже розлючений. Здавалося, він ось-ось зірветься, але за секунду Ден опанував себе і перевів погляд на наречену.

Я теж почала розглядати дівчину. Її звали Олівія. І розуміла, чому Ден обрав саме її. Жодне фото не передавало її краси: ідеальна фігура, доглянута шкіра, підкачані губи та розкішне русяве волосся. І головне — її очі сяяли від щастя.

Я здивувалася тому, що не відчула до неї ненависть, вона світилася немов дитина. І ось пролунали головні слова: «Згоден». Вони коротко поцілувалися. Гості почали підводитися з місць. У мене з ока мимоволі скотилася сльоза. Бачити їхній поцілунок на власні очі виявилося боляче.

Мені страшенно захотілося додому. Сем випустив мою долоню, і я пошепки запитала:

— Ти куди?

— Принесу серветок. Ірен он взагалі розклеїлася, - мовив він.

Я озирнулася на подругу: Ірен справді тихо ридала, майже в істериці.

— Сонечко, ти чого? - я обійняла її за плечі.

— Та все гаразд... Це гормони! - схлипувала вона, обіймаючи коханого. Арсене, я теж так хочу! Я взагалі-то вагітна, а ти мені навіть ще пропозицію не зробив!

— Радість моя, вдома про це поговоримо, в нас буде все набагато краще, - м'яко заспокоїв її він.

Сем повернувся із серветками і виглядав трохи пригніченим.

— Ну що, ходімо їсти? - перевів тему він.

— Який ти безсердечний, тобі аби поїсти! - фиркала я.

— А що, краще сидіти і плакати разом із вами?

— Сем діло каже, ходімо, поки про нас не забули, - підтримав Арсен.

У ресторані панувала розкішна атмосфера. Мені принесли келих шампанського, потім ще один... Алкоголь зробив свою справу — тривога почала відступати.

Згодом згасло світло, і ведучий оголосив перший танець молодят. Танець був простим, без особливої хореографії, і мене не вразив. Втім, можливо, це випите шампанське вдарило в голову. Коли заграла жвавіша музика, Сем простягнув мені руку:

— Запрошую на танець, леді!

— Із задоволенням, - посміхнулася я.

Сем упевнено повів мене за собою. Наприкінці композиції він плавно нахилив мене назад. Я довірилася йому, вигнулася і закинула ногу на його стегно, продемонструвавши високий розріз сукні. І в той момент, коли я підняла голову... Сем раптом різко нахилився і поцілував мене в губи. Я завмерла на пару секунд із розплющеними очима від шоку, а потім розгублено заплющила очі. Поцілунок був квапливим та чужим, нам обом стало дуже ніяково... 

Навколо пролунали аплодисменти. Я швидко опустила ногу, а Сем повільно відступив.

— Браво! Наступне весілля ваше! - вигукнув хтось із гостей.

Ми повернулися за свій столик. Сем почухав потилицю, весь почервонівший:

— Ясмін... Я хочу вибачитися...

— Сем, розслабся! - перебила я його. Ми обидва випили. Цей поцілунок нічого не означає, не хвилюйся. Танець був чудовий!

Він трохи помовчав, а потім серйозно мовив:

— Через те, як ми чудово ладнаємо, я вирішив спробувати зробити перший крок і можливо б з цього, щось вийшло, але шкодую, що вчинив не подумавши...

— Ти хороший хлопець та мені дорогий. Але як друг і колега, - зізналася я. Нам весело разом, не будемо це руйнувати? 

— Дякую, що не гніваєшся... Вибач я сильно захопився та і справді алкоголь...Ну тоді обіцяй, що ми більше не згадуватимемо про цей танець. Дружба? - він простягнув мені мізинець.

— Дружба! - з полегшенням відповіла я. 

Арсен, який досі мовчки спостерігав за нами, опустив келих і суворо подивився на Сема.

— Сем, ти перегнув, - спокійно, але сталевою інтонацією сказав він. Дотримуйся меж.

Сем аж трохи оторопів і розгублено подивився на мене:

— Та ми вже розібралися, правда, Ясмін?

— Так, усе добре, - швидко втрутилася я, згладжуючи напругу.

— Ну й чудово. Проїхали, - підсумувала Ірен і легенько стиснула мою руку під столом, даючи зрозуміти, що вона поруч і все розуміє без зайвих слів. Вона знала мене занадто добре і бачила, що мої очі досі шукають у залі зовсім іншого чоловіка. 

Ден

Як же мене дістав увесь цей цирк! З самого ранку мені виносили мозок: стою не так, виглядаю не так... Олівія щаслива постійно крутиться поруч, ніби й забула, що це фіктивний шлюб заради грошей. На церемонії її батько переможно сяяв від щастя. Меркантильна бридка сімейка. Мені хотілось вимити рота оцтом, добре, що хоч наш поцілунок був недовгим. Я виконав свою частину угоди, але якою ціною?!

Моя кохана Ясмін… була настільки красива... Розкішна сукня, вишукана зачіска... А поруч із нею — цей тип... Він шепотів їй щось на вухо, торкався її руки! Всередині мене все трясло від люті. Я ледь стримався, щоб не розтрощити там усе. Але я розумів: вона більше не моя. Я сам усе зіпсував і завдав їй стільки болю...