Розділ 9

Ми з Ірен вмостились спати, коли екран мого телефону спалахнув у темряві. Повідомлення з невідомого номера:

«Вибач. Ми більше не побачимося. Ден».

Я кліпала очима, намагаючись прогнати дрімоту, і не могла зрозуміти прочитане. Дістати мій номер для нього ніколи не було проблемою, але чому? Чому саме зараз, так раптово — написати й одразу спалити за собою мости? Перша дурна думка, яка спала на думку: це через те, що я погано цілуюся? Але це ж абсолютна нісенітниця для двадцять першого століття. Я вирішила, що розповім про це Ірен вранці і знову заплющила очі. Проте сон не йшов. Я крутилася на простирадлі, повертаючись думками до цього вечора. Навіщо він взагалі прийшов? Навіщо поцілував, якщо тепер викреслює з життя? І найгірше — я усвідомила, наскільки сильно це мене зачепило. Той поцілунок перевернув усе всередині... Я відповіла йому взаємністю, з усією пристрастю, на яку була здатна, а він тепер навіть не хоче більше мене бачити.

«Ну ні, я не дозволю гратися моїми почуттями. Я обов'язково в усьому розберуся». З цією твердою думкою я нарешті провалилася в тривожне забуття.

На ранок я почувалася розчавленою. Голова була несвіжа, як і запах з рота. Прохолодний душ трохи привів до тями, але туман у думках нікуди не зник. Сьогодні нам із Ірен виходити в нічну зміну, і я вирішила, що маю поговорити з Деном до роботи. Я набрала той самий номер. Гудки лунали повільно, але слухавку ніхто не брав. «Добре, спробую пізніше», - зітхнула я.

Щоб відволіктися, ми взялися за побут. Ірен почала прибирати квартиру, а я взялася готувати обід. Приблизно за дві години з хатніми справами було закінчено. Руки свербіли знову натиснути кнопку виклику, але я змусила себе зачекати — минуло занадто мало часу, не варто виглядати нав'язливою.

— Ірен, можна тебе дещо запитати? - мовила я, витираючи руки рушником.

— Так, звісно, - подруга насторожено глянула на мене.

— А ти... ти цілувалася з Деном?

Ірен поперхнулася повітрям і витріщила на мене округлені очі:

— Ти що, з глузду з'їхала? Ні, звісно! Я ж зустрічалася з Арсеном, а Ден — його найкращий друг. Звідки такі питання?

— Розумієш... - я опустила очі. Він учора поцілував мене... сам. А потім просто втік. І надіслав повідомлення, що ми більше не побачимося. Що це взагалі було? У тебе таке траплялося?

— Ого... - Ірен сіла на стілець. Можливо, щось сталося? Він не схожий на бабія. Ден так піклувався про тебе, я бачила, що ти йому одразу сподобалася... Чекай, то ви поцілувалися?

— Не починай, це сталося абсолютно несподівано. Ти випадково не знаєш, де він живе? Я хочу поїхати до нього й змусити все пояснити.

— Я справді не знаю адреси, - похитала головою Ірен. Але можна дещо вигадати. Тільки доведеться зв'язатися з Арсеном. І робити це доведеться тобі, - вона вимовила це з легким переляком у голосі.

— Я його боюся, - чесно зізналася я. Він же мене просто знищить, як тільки почує мій голос.

 — Вибір за тобою, - суворо мовила Ірен. Ден справді тобі важливий, чи ти просто хочеш звести рахунки за зачеплене самолюбство?

— Не настільки важливий, щоб ризикувати життям і зв'язуватися з Арсеном, це точно. Але я ще подумаю.

Я довго вагалася, розглядаючи номер Арсена, який мені дала подруга. А що, якщо Ден справді щиро не хоче мене бачити? Може, це його стандартна схема з дівчатами? Я вирішила почекати кілька днів. Може, серце заспокоїться і я просто забуду його? Навіщо взагалі зациклюватися на чоловікові, який сам сказав «прощавай»? Радіти треба — менше проблем у житті. Але чомусь відпустити ці думки виявилося найважчим завданням.

Минуло три тижні...

Від Дена не було жодної звістки, мої думки все одно поверталися до нього вдень і вночі. Як так швидко я прив'язалась? У нашому пабі він більше не з'являвся, його сліди в місті ніби розчинилися. З Арсеном я так і не ризикнула зв'язатися і намагалась відпустити цю всю ситуацію і жити своє звичне життя. Ірен за цей час стала мені найближчою подругою і я була рада, що моє самотнє життя розбавилось фарбами, не зважаючи ні на що. 

Настали вихідні. Настрій у нас обох був на нулі, тож сидіти в чотирьох стінах здавалося справжнім катуванням. Ми вирішили вибратися в люди, щоб трохи розважитись і потанцювати. Я одягла прилегле чорне плаття трохи вище колін, яке вдало приховувало недоліки моєї фігури, і лаконічні чорні туфлі, підфарбувала вії та нанесла на губи темно-вишневий відтінок матової помади. Ірен обрала коротку коктейльну сукню ніжного пастельного відтінку та зробила акцент на вечірній макіяж очей. Загалом виглядали ми неперевершено і такою красивою почувалась я востаннє, мабуть, на свій випускний. Я сподівалася, що гучна музика і танцюючий натовп людей притуплять цей тупий біль у грудях, адже танцювати я любила з дитинства — це була моя єдина віддушина, щоб хоч на деякий час розчинитися в ритмі й забути про все.

Близько десятої вечора ми під'їхали до клубу в районі Мейфер. Попри відносно ранню годину, всередині вже вирувало життя. Ми зайняли столик на другому поверсі. Тут усе кардинально відрізнялося від нашого клубу, де ми працювали: дорогі шкіряні меблі, витончений інтер'єр, дівчата, що пластично рухалися біля пілонів. Публіка виглядала так, ніби зійшла з обкладинок журналів — справжнє «вище суспільство», хоча вхід коштував лише на сорок фунтів дорожче, ніж у нашому закладі. Ми замовили два коктейлі та кальян. Поки офіціант виконував замовлення, Ірен зачепила тему, якої я так прагнула уникнути:

— Ти сумуєш за ним, так?

— За ким? - я спробувала зіграти щире здивування, ніби не розуміла, про кого мова.

— Не прикидайся. Ти прекрасно знаєш, про кого я.

— Ну, а що, по мені не видно? Коли я востаннє з кимось сперечалася?

— Та ну тебе, - м'яко усміхнулася подруга. У вас були не лише суперечки. Я ж бачила, як ви дивилися один на одного. Ви закохалися практично з першого погляду.

— Ніхто ні в кого не закохувався, - серце болісно стиснулося. Я шкодую про те, що сталось, але це нічого не змінить. Я йому не потрібна, це його вибір. Я і сама розуміла з самого початку, що ми не пара із зовсім різних світів. Той поцілунок був особливим тільки для мене, а йому байдуже. З тим, як вправно він це робить, одразу зрозуміло, що таких, як я, у нього сотні по всьому Лондону.