Розділ 5

Трішкі оговтавшись, повільно видихаючи я підійшла до нашого адміністратора Марка:

— Зайди в першу VIP-кімнату, будь ласка, там тебе кличуть.

— Що ти вже встигла натворити? - занепокоївся він.

— Я якраз-таки нічого! - не стримуючи злість на обвинувачення відповіла я. Самовпевнений індюк хоче, щоб я йому танцювала замість дівчат із приватного шоу, я не для того сюди влаштовувалася, щоб дупою крутити перед багатенькими покидьками!

— Що за дурниця, йому зайнятись нічим... В нас стільки красивих дівчат, у офіціантів зовсім інша робота. Он скільки замовлень і неприбраних столів, ви з Ірен і так ледве на ногах стоїте. Все, забудь, випий води та заспокойся . Займайся своєю роботою, я зараз піду і поясню товаришу, як працюють правила нашого закладу.

— Дякую, - з надією в очах сказала я.

Я продовжувала розносити замовлення, кожна хвилина тягнулась тепер як вічність. Кожного разу проходячи повз першу VIP-кімнату я мимоволі затримувала подих, звідти не чутно було жодного звуку через гучну музику клубу і ця невідомість забирала мої останні сили. У цього нахаби, може і приваблива зовнішність, але його поведінка просто нестерпна. Невдовзі хвилин через п'ятнадцять до мене підійшов Марк із сумним виразом обличчя:

— Пробач, Ясмін... Я зробив усе, що міг, але цей тип зателефонував нашому власнику і той дав особисту згоду на танець,- співчутливо промовив адміністратор.

— Що? Як? О боже, ну за що він так зі мною?!

— Є одна хороша новина правила клубу залишаються незмінними. Чіпати тебе він не має жодного права, лише дивитись.

— Ну, хоч щось... Сподіваюся, йому взагалі не сподобається, і ця ганьба швидко закінчиться,- сказала я намагаючись опанувати себе та не звільнитись у цю ж мить.

— Ти знаєш, де кнопка охорони. Якщо щось піде не так натискай не вагаючись, тебе одразу витягнуть, а його сюди більше ніколи не впустять, які б зв'язки він не мав,- нахилившись трохи ближче сказав він.

— Добре, я знаю.

Я несміливо зробила крок до кімнати, тієї ж миті автоматично приглушилося світло, змінившись на неонове червоне та залунав повільний, чуттєвий біт з вібруючим басом. Мій персональний монстр сидів у розслабленій позі господаря життя, попиваючі віскі та спостерігючи за мною. Його сорочка була злегка розстебнута біля коміра, а рукава підкручені, під ними я помітила фрагмент тату. Я не встигла розгледіти, що саме там зображено, бо тривога миттєво заглушила цю цікавість. 

— Я ж казав, що можна зробити один виняток. Починай, - зверхньо посміхнувся він.

Ці темні очі дивилися на мене з відвертим викликом. Мені ледве вдалося стриматися, щоб не плюнути в його красиве, самовпевнене обличчя. Поглядом примітивши де тривожна кнопка охорони, стискаючи руки в кулаки заспокоювала себе: «Спокійно, Ясмін. Ти вийдеш із цього переможницею». Великим плюсом було те, що переодягатися мене ніхто не змусив, я залишалася у своїй звичній робочій формі та кросівках. Взагалі-то я танцями займалась з дитинства і на цій думці мені в голову прийшла просто геніальна ідея. «Ну, якщо ти так сильно хочеш, то отримаєш! Я зараз тобі таке покажу, що ти сам звідси втечеш, бовдур».

Я різко випрямила спину, поставила руки в боки й пішла в танець. Але замість плавних, спокусливих рухів, я видала потужний народний «бігунець» високо підстрибуючи на місці, викидуючи ноги вперед та кружляючи навколо своєї осі. Різко тупала то правою, то лівою ногою, робила швидкі перескоки з боку в бік і активно змахувала руками. Швидкий темп моїх ніг абсолютно не збігався з чуттєвим ритмом , і це виглядало максимально божевільно та комічно. Я ледве стримувала сміх, спостерігаючи за реакцією свого «глядача». Він опустив склянку з віскі так і не донісши її до рота, і просто заворожено — чи то від шоку, чи то від чистого здивування споглядав за моїм виступом.

— Ти що виробляєш? - здивовано вигукнув він.

— Танцюю, як ви і просили.Треба було уточнити, який саме танець вам потрібен. Танцюю те, що вмію.

— Ну все, ти дострибалася!

Він різко підвівся, схопив мене за талію і притис до себе. Поки я невміло намагалася вирватися в незручному положенні тіла затараторила:

— До танцівниць не можна торкатися! Негайно відпустіть мене!

— А ти й не танцівниця, ти офіціантка, - видав він, дивлячись мені в очі.

— Директор чітко озвучив вам правила, не вдавайте, ніби не знали!

— Я відпущу тебе лише тоді, коли ти затанцюєш нормально.

Я хотіла якнайшвидше розірвати цей неочікуваний контакт, відчуваючи стук власного серця у скронях внаслідок активного танцю, промовила: 

— Добре, я танцюватиму, тільки відпустіть!

На мить здалося, що я от-от розплачуся від сорому. Він плавно опустив руки та відійшов на крок.

— Давай на «ти», мені всього двадцять шість. Я, до речі, Ден. А тебе як звати?

— Я не маю права знайомитися з клієнтами, вибачте, - буркнула я і відчула, як щоки знову спалахнули.

Він що, серйозно намагається знайомитися? Навіщо це йому?

— Ну гаразд, тоді танцюй. Я чекаю.

Ледве пересиливши сором і раптову сухість у роті, я змусила своє тіло розслабитися. Почала плавно погойдувати стегнами в такт музики, поки руки неквапливо ковзали по тілу. Збоку це, мабуть, виглядало надзвичайно спокусливо, бо Ден застиг і не зводив з мене очей. Раптом мені навіть сподобався його заворожений затуманений погляд і влада над ним в цей момент. Це додало мені сміливості: я прогнулася в спині, змахнувши волоссям, прибрала кілька пасом, що прилипли до обличчя, ні на мить не припиняючи граціозно рухатися. Плавним рухом опустилася навприсядки, зробила оберт стегнами і почала повільно підніматися, вигинаючись спокусливою хвилею. Дивно, але я сама почала отримувати задоволення від цього процесу, продовжуючи погойдуватись в такт, я повільно розстебнула верхні два гудзики своєї білої блузи. Дихати стало легше, а при нахилі мій пишний бюст ставав досить помітним. Я вже повністю поринула в танець, забувши про все на світі, як раптом він різко скомандував: