Розділ 2

Ден

Я швидко мчав по місту, бо точно знав, Арсен накоїть дурниць, благав же його не напиватись та не бачитися з Ірен, та хто ж мене послухає. Добре, що здогадався відстежити його за геолокацією, проте те, що я побачив, коли нарешті пригальмував біля клубу, змусило буквально очманіти. Схоже, я все-таки запізнився, але розв'язка цієї сцени виявилася геть не такою, як я очікував. Я одразу звернув увагу на дівчину з гранатовим фарбованим волоссям, яке диким контрастом виділялося на тлі її простого, зовсім немодного пальта. У її руках був пістолет, справжній, холодний вогнепал. І вона не просто погрожувала, вона щойно поцілила Арсену прямо в ногу. Вона мала такий зляканий і беззахисний вигляд, що в мені прокинувся якийсь інстинкт, хотілося плюнути на пораненого Арсена, який сидів на асфальті стискаючи ногу, підійти до неї та заспокоїти. І водночас ця беззахисна крихітка дивовижно впевнено й міцно тримала в руках зброю цей контраст просто підривав мій мозок. Прокляття, невже вона мене зачепила? Коли це я востаннє цікавився подібними дівчатами? Вона ж абсолютно не в моєму смаку, повна протилежність тим пафосним, доглянутим красуням, якими я звик себе оточувати. Звичайна сіра мишка...та звідки в неї взялась зброя? Судячи з того, як вона на мене глянула, я точно їй сподобався. Цей її погляд наче в саму душу, коли я подивився їй просто в очі... Я тепер не заспокоюся, доки не роздивлюся її обличчя, ми просто зобов'язані ще зустрітися. 

Прибувши додому, я вирішив зателефонувати Арсену, щоб той навіть не думав мститися дівчині, чомусь мені хотілось її захищати:

— Привіт. Як нога? Ти підлатався в наших?

— Та нога вже майже в порядку, так, зачепило трохи. Кулю діставати не довелося, але шрам на стегні тепер забезпечений. Давненько я так не підставлявся... Добре, що ти встиг допомогти зупинити кров. Дякую, друже. Ну, нічого, я влаштую цій дрібній...

— Арсен, спокійно. Дівчина просто злякалася та трішкі уявила себе супергероєм, бо стала свідком твоєї неконтрольованої пристрасті. Навіть не думай повідомляти копам, на тебе теж є за що натиснути. Ірен може прикрасити, що ти до неї чіплявся, до того ж ти був п'яний, Арсене, благаю, не роби нам обом проблем.

— Та ми лише просто цілувались, ну добре, можливо не зовсім за взаємною згодою і мені трохи понесло дах, але Ірен точно так не вчинить зі мною. Вискочку треба якось провчити, я не можу це так залишити, вона має відповідати за свої вчинки. 

— Що їй залишалося робити? Ти себе взагалі бачив? Під два метри зростом...лисий та більший за двох дівчат разом взятих. Ти ж коли бачиш Ірен, стаєш некерованим, як підліток у пік гормонів.

— Так, від коханої я втрачаю розум, мабуть я накалякав її треба з нею поговорити на тверезу голову.

— Може, ти вже залишиш її? Ти ж бачиш, що вона тебе більше не кохає.

— Ден, ця тема закрита. Ти не знаєш, про що говориш. Колись ти мене зрозумієш. Тим паче з її батьками у мене угода, їм потрібні мої гроші. Ірен моя та її серце належить мені, розмову закінчено, - відрізав чоловік і кинув слухавку.

Я, мабуть, ніколи його не зрозумію. Що я тільки не робив, із якими жінками різного віку не знайомив, нічого не допомагає. Уже майже ранок треба хоч трохи поспати та їхати в офіс та я хочу спочатку дізнатися все про ту незнайомку. Швиденько наведу справки, Арсену ця ідея точно б сподобалась, потягну трохи часу, щоб він перебісився.