Розділ 43

— Міс, міс… Прокиньтеся. Ми вже підлітаємо...

Відчуваю на своєму плечі легкий тиск, але розплющити очі не вдасться. Я досі там, де неймовірні фіорди зводять з розуму, і де я тану у руках чарівного чоловіка, котрий цілує мене як останній раз.

Точно, востаннє.

Розплющую очі й бачу перед собою ряди сидінь. Я в салон літака і мені тільки-но приснився найнеймовірніший та незвичайний сон. Сон де я майже прожила ціле життя.

І в цьому житті я була безтурботною, коханою, радісною... Але все це залишилося там, у світі моїх снів. Тепер на мене чекає реальність — холодна і безжальна. А ще в ній немає того чарівного красеня, височенного та владного, який опустився на одне коліно, та просив мої руки.

Озираюсь на всі боки, шукаючи знайомих осіб, але довкола тільки незнайомці. Вони затягують себе ременями безпеки, та готуються до закінчення польоту. У голові паморочиться, а серце ниє від самотності. Звідки стільки суму після такого чудового сну?

Просто на хвильку мені здалося, що це не сон… Я дивачка! Мій психотерапевт буде в шоці, якщо дізнається про цей сон.

Погляд падає на вікно, за яким простори аеропорту з'являються все швидше і швидше. Чергова поїздка, чергова країна... Але чомусь цього разу я почуваюся інакше. Наче частина мене залишилася у тому сні, у тому світі, де я була щаслива.

Літак приземляється, і я повільно встаю, збираючи свої речі. У голові бʼється одна думка: "Чи повернуся я колись у той світ? Чи зможу я знову відчути ту радість, ту любов?" Але відповіді на ці запитання немає. Попереду на мене чекає тільки реальність, холодна та безжальна.

Я прилетіла до Ірландії, вийти із зони комфорту, як заповів мені психотерапевт. Приїхала скажемо так на курорт, милуватися ірландськими фіордами, дихати свіжим повітрям, надихатися новими історіями, дописати третю частину.

Але зараз мені здається, що справжня краса та глибина ірландських фіордів прихована у моєму сні. У тому світі, де я знайшла радість та любов, яких так сильно не вистачає мені тут. Бо мій колишній зрадник та покидьок і взагалі мені не щастить на чоловіків. Лише у сні та моїх романах живуть ті які мені потрібні.

Виходжу з літака. Прохолодний вітер ніжно пестить обличчя. Моя душа злітає разом із вітром, намагаючись повернутися до того світу, де я була щаслива декілька годин тому. Але реальність жорстко приковує мене до землі, немов сила тяжіння, від якої не можна втекти.

Я проходжу через митницю, отримую свій багаж та виходжу з аеропорту. Навколишній світ здається сірим і неживим після яскравих фарб мого сну. Кожен крок відчувається важким тягарем, наче я йду проти вітру з тонною брухту за плечима.

Сідаю у таксі та кажу водієві адресу мого готелю. Він киває і ми повільно їдемо від аеропорту. Я дивлюся у вікно і бачу перед собою ірландські поля, що сягають горизонту. Вони такі гарні, але чомусь вони не можуть викликати в мені ті емоції, які я відчула уві сні.

Заплющую очі й намагаюся знову побачити той світ, де я була щаслива. Де я була з ним… Двейн… яке неймовірне імʼя… Але все, що я бачу – це темрява. Розумію, що мені доведеться змиритися з реальністю. Але я все одно сподіваюся, що одного разу знову побачу той сон, де я була щаслива. 

Хоча, здається у мене зʼявилася нова ідея для книги. 

***

Довго зациклюватися на рожевих фантазіях я не збираюся, тим більше щойно таксі зупиняється біля під'їзної доріжки готелю, я в буквальному значенні, роззявивши рота, починаю розглядати неймовірно красиву територію.

Витончені зелені газони, що розкинулися вздовж вузької стежки, що веде до входу готелю, здавалися якоюсь нереальним оазисом після бетонних джунглів аеропорту та гомінких мандрівників. Будови готелю вкриті ліанами та квітами, наче у життя втілили фрагмент старовинної казки. Створилося відчуття, що я таки змогла потрапити у той світ зі мого сну. Це неймовірно зворушливо.

Я виходжу з таксі й прямую до входу готелю, насолоджуючись красою навколишнього світу. Сум повільно поступається місцем подиву та захоплення. Усередині мене щось змінюється, я починаю відчувати, що моя поїздка до Ірландії — це не лише втеча від реальності, а й можливість відкрити нові обрії.

Мене вітає усміхнений портьє точно як той дідок з мого сну. Щоправда, там їх було двоє і вони були братами. Він дає ключі від мого номера. Я підіймаюсь сходами, вдихаючи аромат свіжого цвітіння, який проникає в кожен куточок готелю.

Мій номер виявляється просторим і затишним, з великими вікнами, звідки відкривається чудовий краєвид на ірландські поля. Я відчиняю вікно, і прохолодний вітер розсипається по шкірі, нагадуючи про те, що світ за межами мого сну також може бути красивим і дивовижним.

Посміхаюся, розуміючи, що моя поїздка тільки почалася, і попереду на мене чекають нові пригоди, нові зустрічі й, можливо, нові сни... Моя реальність може бути холодною і безжальною, але вона також може бути красивою і дивовижною. І я готова відкрити її собі заново.

За час цієї поїздки, я обов'язково закінчу трилогію і можливо, заведу декілька курортних романів. А чому б і ні?

Наступного ранку, прокинувшись від променів ранкового сонця, що проникають у мій номер через великі вікна, я вирішую розпочати свій день із прогулянки. Повітря на вулиці свіже і прохолодне, відчуття осені вже витає в повітрі. Я йду вузькою стежкою, оточеною зеленими газонами, і насолоджуюся красою місцевих краєвидів.

Наприкінці стежки я бачу невеличкий гай, де розкинулися величні старі дуби. Підходжу ближче та бачу, що під деревами розташовані зручні лави. Сідаю на одну з них, заплющивши очі й насолоджуючись тишею та спокоєм цього місця.

Виявляється не так вже й погано виходити зі звичної зони комфорту, іноді це може бути дуже цікаво.

Дістаю телефон та пишу своєму менеджеру, що я виїхала з країни, далеко, в Ірландію. Прошу його не нервувати й одразу ж відключаю телефон. Не хочу псувати собі настрій його відповіддю. Потім прочитаю, що він мені написав.

Заплющую очі й вдихаю. Думки про той сон все ще вертаються до мене, але тепер вони не викликають смутку. Я розумію, що кожен досвід, кожен сон та кожне переживання роблять нас тим, хто ми є. І мій сон, хоч і залишив у мені відтінок смутку, допоміг мені усвідомити, що світ навколо нас сповнений чудес, і щодня дарує нам нові можливості для відкриттів. Що нове кохання може зʼявитися нізвідки, або взагалі початися з ненависті.