Розділ 42

Весілля Оліфа та Аліши відбувалося у каплиці Галларус. Це дивовижне місце, затишне та сповнене історії. Історії минулого надають особливого шарму нашому святкуванню.

Найбільш зворушливого моменту я ніколи в житті не бачила. Оліф виглядає неймовірно красивим у своєму наряді, а Аліша просто сяє щастям.

Як і її наречений, ми не можемо відірвати від нареченої очей, а їхній обмін обіцянками був душевним та щирим. Їх звичайні, але дуже влучні слова викликали сльози у багатьох гостей.

Аліша була в центрі уваги, проте вона зробила все можливе, щоб кожен гість відчував себе особливим. Її турбота та вдячність були відчутні кожному, хто був присутній на весіллі.

Після церемонії, гості вирушили до надзвичайно великого шатра. Там було влаштовано святковий бенкет.

Всюди відчувається радісний настрій. Сміх, веселі розмови та теплі побажання молодятам наповнюють повітря.

Оліф та Аліша підкорили всіх своїм першим танцем. Молодята плавно рухалися під мелодію пісні, яку вони обрали особисто. Це була незабутня мить, яку всі присутні будуть пам'ятати все життя, я так точно.

Оліф та Аліша були в центрі уваги протягом усього вечора. Вони обдаровували гостей своєю любов'ю та щастям, що випромінювали їх обличчя. Цей день став одним з найкращих у їхньому житті, днем, який вони будуть пам'ятати завжди.

Святкування тривало до пізньої ночі, поки останній гість не відправився додому. Всі були щасливі бути частиною цього особливого дня та поділитися цими моментами з Оліфом та Алішею. Цей день був просто незабутній.

Нам теж вже треба було їхати, але куди? Маєток проданий, так пізно в Дублін ми не повернемось. До молодят, де ми провели останні дні я точно не сунусь. У них взагалі-то «перша ніч» планується.

— Я вкраду у вас красуню! — басить Десмонд, вказуючи на мою Дженіфер.

— Я не проти, — кокетливо вимовляє подруга.

Ось так ми з Двейном залишилися самі.

— І нам час, — вимовляє мій коханий. — Поїхали додому! — відкриває переді мною пасажирські двері свого позашляховика.

— А куди це, додому?

— Це сюрприз, королево і він тобі дуже сподобається.

— Вже хочу побачити цей сюрприз.

В міру того, як ми віддаляємося від каплиці, я відчуваю як метелики пурхають у сонячному сплетені. Я не можу дочекатися, щоб дізнатися, що Двейн приготував і як буде виглядати наш новий дім. Чоловік завжди дуже стриманий, тому я гадки не маю що на мене чекає через мить.

Нічна дорога тиха і спокійна. Далеке світло місяця освітлювало наш шлях, а тихий звук автомобіля пронизував тишу. Ми обмінювалися ніжними поглядами, які говорили більше, ніж будь-які слова.

Скоро світло віддалених вогнів стало яскравішим.

Ми під'їжджаємо до маленького, затишного будиночка із дерева, який був освітлений яскравими ліхтарями. Вони створюють теплу та затишну атмосферу. Цей будиночок знаходився недалеко від фіорду. Це додавало йому ще більшої привабливості.

Двейн відкриває переді мною двері та впускає першою. Всередині так само тепло та затишно, як і зовні. Це ідеальне місце для нашого відпочинку після бурхливого дня.

— Вранці тут буде неймовірний краєвид та схід сонця, а в наступному місяці я почну будівництво пабу та великого будинку для нашої сім’ї. Але, якщо ти хочеш поїхати в Лос-Анджелес…

— Ні, — перебиваю його, та обертаюся. — Я хочу залишитися тут, — дивлюсь прямо в очі.

Неочікувано, Двейн робить крок назад і стає на одне коліно. Він дістає оксамитову коробочку з кишені, відкриває її та простягає мені.

— Я весь вечір мріяв запитати тебе: чи вийдеш ти за мене?

Серденько починає швидше стукати в грудях. Відчуття справжнього здивування і радості переповнюють мене. Я дивлюся на Двейна, на його очі, що виблискують від щирої любові, і відповідаю:

— Так, Двейне, я вийду за тебе!

Ми обіймаємося. Його поцілунок змушує танути від потужних емоцій. Цей момент стає найщасливішим у моєму житті. Тепер ми не просто коханці, ми — майбутні молодята.

Так, цей вечір став найкращим у моєму житті. Ми щасливі, ми разом, і це — саме головне. Наше життя лише починається, і я з нетерпінням чекаю, що нас чекає у майбутньому. Я знаю, що будь-які труднощі, що випадуть нам, ми разом зможемо пережити. Бо ми — команда, ми — одне ціле.

Я роздивляюсь кільце на своєму пальці й відчуваю, як світ змінюється. Тепер я наречена, і я така щаслива. Я знаю, що ця любов буде тривати вічно. І я з нетерпінням чекаю нашого весілля, день, коли ми офіційно станемо чоловіком та дружиною.

***

Якось, я, знаменита американська письменниця, вирішила поїхати в Дінгл — невелике містечко, загублене серед зелених пагорбів Ірландії. Шукала я там не лише усамітнення, але й натхнення для написання продовження свого роману.

Мій психотерапевт підказав, що така подорож може змінити моє життя до невпізнання. Я погодилася й не чекаючи якогось знаку, буквально на наступний день вирушила у подорож.

Шлях був довгим і важким, але завзятість та пристрасть до письменства підштовхували мене вперед. Кожен новий день у Дінглі відкривав для мене незвідані горизонти та несподівані перспективи.

Півострів прихований у пагорбах та вітрах, дав притулок неймовірним мешканцям. Місцеві жителі були дуже привітними, їхнє життя наповнене звичайними радощами стало для мене джерелом натхнення.

Невдовзі після приїзду я зустріла його. Чоловіка, який перевернув мій світ, який показав мені, що таке справжнє кохання. Разом ми створили сім'ю, народили прекрасну доньку та навчилися жити по-новому, відкриваючи для себе прості радості сімейного життя.

Але моя історія на цьому не закінчується. З приходом любові та сім'ї я знайшла не тільки новий сенс життя, а й нову музу для своєї творчості.

Я написала нову книгу. Книгу про кохання, про життя, про пошуки себе та свого місця у світі. Книга, яка стала відображенням моєї подорожі в Дінгл, моєї любові та мого нового життя. Потім написала збірку дитячих казок…

І ось тепер, сидячи у своєму затишному будинку в Дінглі, я бачу, як наша донька грає на березі зеленого озера… я розумію, що знайшла свою справжню Музу. Мої пошуки завершилися, і я готова розпочати новий розділ.