Розділ 41

— Та ви тільки подивіться на нас, — зі сміхом кажу, оглядаючи всю нашу компанію. — Ми такі різні, але разом ми створюємо щось неймовірне. Справжню родину. Я дуже рада, що одного разу зробила помилку, яка назавжди змінила моє життя…

Від цих слів мені чомусь хочеться заплакати, але це сльози щирої радості. Напевно, мене вже починають накривати ці славнозвісні гормони вагітних жіночок.

— І це дійсно так, — підтверджує Оліф. — Хоча ми всі з різних куточків світу, ми змогли створити щось особливе тут, у цьому маєтку. Кращої парубоцької я і не міг уявити.

— Це тому, що ми всі ділимося одним і тим же — любов'ю до життя й один до одного, — додає Аліша, подивившись на майбутнього чоловіка з любов'ю в очах.

Ми погоджуємося з нею, тихо сміючись, насолоджуємось незабутніми моментами. Це є доказом того, що справжня родина — це не тільки ті, з ким ти пов'язаний кров'ю, але й ті, кого ти обираєш у своєму житті.

Зараз я ніби справді знаходжусь у колі рідних мені людей. Навіть Десмонд вже не здається таким нахабним. Просто його поведінка тісно повʼязана з норовливими характерами та великою дозою тестостерону у крові.

А ще мені подобається той звʼязок який несподівано зʼявився між ним та моєю подругою. Безглузда картина, де я, Аліша та Дженні гуляємо з колясками, спалахує перед очима і на губах відчувається посмішка.

Щільніше притискають до свого коханого і на мить заплющую очі. Оліф правий, найкращого моменту й не уявити.

Коли настає цілковита темрява, Двейн несподівано оживає та підіймається з місця, запрошуючи мене піти за ним.

У мене на обличчі зʼявляється здивування, а в середині стає дуже тепло і приємно. Я дуже хочу з ним залишитися на одинці. Хоча ми вже залишилися, але мені цього замало.

— Ти вже хочеш йти? — з надією питаю його.

— Хочу щось показати тобі, поки ми тут.

Ми з Двейном виходимо на вулицю. Вологий та морозний вітер, доносить до нас шум хвиль з океану, а чоловік веде мене за маєток, де на пустці недалеко від прірви чарівного фіорду, відкривається вид на зоряне небо.

Небо над Ірландією завжди вражає своєю красою. Воно виглядає магічним, наче озеро, повне зірок, що губиться в бурхливій воді фіорду. Двейн бере мене за руку, і ми разом дивимося на цю неперевершену красу.

— Я дуже давно хотів тобі це показати. Мені здається твоїй творчій натурі дуже сподобається цей краєвид. Як на мене, місця як це — надихають на створення нових історій. Я сподіваюся, що воно допоможе тобі знайти нову ідею для наступної книги яка буде ще успішнішою. Та навіть якщо не так, то просто насолоджуйся цим моментом. Ти заслуговуєш на це, — він говорить, дивлячись на мене з любов'ю та теплом в очах.

— Двейне… це так зворушливо. Я ніби у сні…

Я вдячно посміхаюсь йому, відчуваючи, як серце спалахує від таких гучних слів. Ми мовчки дивимося на зоряне небо, обіймаючись та насолоджуючись цим прекрасним моментом. Я відчуваю, як моє серце заповнюється любов'ю, і я знаю, що цей момент я буду пам'ятати назавжди.

Наші руки переплетені, і ми мовчки спостерігаємо за тим, як зірки мерехтять на нічному небі. Це почуття єдності з безмежним Всесвітом і водночас інтимності з Двейном є неймовірно потужним.

Я ніколи не почувалась такою щасливою.

Кохання — це дуже магічне почуття, яке може змінювати долі людей. Воно запалює в серцях вогонь пристрасті, надихає на великі вчинки, а також допомагає знайти сенс життя. Кохання може бути непередбачуваним, несподіваним, але воно завжди принесе в життя нові емоції та враження.

Проте, не дивлячись на всі ці прекрасні моменти, кохання може приносити біль та страждання. Та навіть у ті моменти, коли все здається втраченим, воно здатне з'явитися знову, нагадуючи нам про безмежну красу життя.

Несподівано Двейн відпускає мою руку. Його долоня пробирається під мою куртку й накриває живіт.

Він ніжно погладжує мене через тканину, а його погляд несе в собі таку ніжність, що я відчуваю себе надзвичайно важливою. Дійсно Королева!

— Ніколи не відчував себе екстрасенсом, але мені щось підказує, що у нас народиться дівчинка… Вона буде такою ж красивою, як її мама, — додає він з ніжним посмішкою.

Я відчуваю, як на моєму обличчі теж сіяє посмішка:

— Я вже не можу дочекатися, коли ми познайомимося з нею, — відповідаю, дивлячись на нього з любов'ю. — А ще я знаю про що буде моя наступна книга.

— Про що? — здивовано дивиться на мене Двейн.

— Я напишу казки для нашої коханої дівчинки…

Звісно я поки що не розумію як так швидко зможу змінити жанр, тому що все життя я себе позиціонувала, як автор пристрасних романів, наповнених шаленими та відвертими почуттями, але чомусь мені здається я зможу написати збірку казок для дітей.

У мене є підтримка. Я відчуваю, відтепер Двейн завжди буде на моєму боці. І доказом цього, лунають наступні слова:

— Я обов'язково читатиму їх їй перед сном, — з усмішкою додає Двейн.

Я дивлюся на нього, з любов'ю у серці, і знаю, що ми готові до цього нового розділу в нашому житті.

***

Це був дійсно незабутній вечір, і я впевнена, що ця ніч займе особливе місце в моїй пам'яті.

Від цього моменту Двейн не просто став частиною моєї історії, він став частиною моєї душі. Його присутність, його любов, його доброта подарували мені не лише натхнення для моїх творів, але і силу, віру в себе та надію на майбутнє.

Дивлячись на зірки, я усвідомлюю, що незалежно від того, що принесе майбутнє, я завжди буду пам'ятати цей момент і цю близькість, яку відчуваю зараз поряд з Двейном. І я знаю, що незалежно від того, куди нас заведе це дивовижне життя, я завжди буду знаходити втіху у своїх спогадах про цей чарівний момент під зоряним небом.

Я закриваю очі, переповнена любов'ю та щастям, і віддаюсь цій миті, відчуваючи, як серце наповнюється теплом. Цей момент — це наша історія, і я з нетерпінням чекаю нових глав, які нас чекають.