Розділ 37

Двері в паб несподівано відчиняються і мене на мить тригеріт. Мені бачиться крихітна брюнетка з жахливим характером та величезними валізами, але двері зачиняються за стервозною білявкою.

Кейлін дивиться на мене з викликом, ніби готова до бою. Я мовчки спостерігаю, як вона наближається до барної стійки. Не сподівався я на таку швидку зустріч. Гадав що нам прийдеться заспокоювати Алішу, бо її старша сестра запізнюється на весілля. Але вона вже тут…

— Не заважатиму? — щебече мелодійний голос.

— Ми на тебе так скоро не чекали? — засмучено вимовляє Оліф, озвучуючи мої думки.

— Моя рідна сестра виходить заміж цими вихідними. Я хочу допомогти та підтримати свою маленьку Алішу! — її голос стає впевненим, зривається на стелі паба. Все довкола здається сповільнюється, і я відчуваю, як моє серце всупереч, починає битися швидше. Кейлін повертається до мене, її очі зустрічаються з моїми. В цей момент я розумію — ніякого спокою сьогодні мені не бачити. Вона точно прийшла мене роздратувати.

— Будь ласка, зроби мені каву, мій майбутній родич!

Оліф сіпається, але я відразу зупиняю його.

— Бар продано, як і маєток. Хочеш кави, чекай на нових власників! — холодно відповідаю їй.

Останніми роками склалася одна не дуже приємна традиція. Як тільки ця жінка з'являється на порозі, у мене різко псуються всі справи. Як добре, що маєток уже продано, але попереду весілля Оліфа…

Кейлін дивиться на мене, в її очах я бачу не дуже щиро здивування.

— Що правда? — шепоче вона. В її голосі зазвучить нотка награного розчарування.

Актриса. Їй треба грати в кіно, а не дефілювати подіумом.

— Так, правда, — відповідаю я, не зводячи з неї погляду. — Тож, тобі доведеться шукати інше місце для своїх ігор. Ти ж не вважаєш що я повірю у твої ефемерні добрі наміри? 

Вона відсахується назад, наче вдарена. В її очах з'являється щось схоже на іронію, але потім Кейлін знову одягає свою звичну маску непохитності.

— Не думай, що мене якось ображають твої слова, — бубонить вона, відвертаючись прямує до виходу.

Це все? Якось швидко…

Я дивлюсь їй услід, відчуваючи, як усередині мене все стискається від тривоги.

— Тут щось інше, так? Ти навіщо сюди прийшла Кейлін?

— Я прийшла поділитися новинами про твою ненаглядну письменницю, — безтурботно підморгує. — Але ти не в дусі…

— Кажи! — дивлюся на неї суровим поглядом.

Кілька днів тому Джессіка безнапасно виграла суд. Про це «кричать» в усіх новинах. Продажі її книг стрімко злетів, а покидьок Джонсон відбувся величезним штрафом. Як на мене, це дуже незначна міра покарання для цього сучого сина, який зіпсував нерви моєї дівчинки.

— Хороші новини, чи не так? — питаю я, спостерігаючи її реакцію.

— Я вважаю, що завжди є час для гарних новин, — з усмішкою відповідає Кейлін, але в її очах я бачу нотку сарказму. — Я хотіла повідомити, що Джессікою все гаразд. Вона справляється зі всіма справами самостійно… — різко обриває власну думку.

Кейлін ніколи не була прихильницею Джессіки, і щось мені підказує, що її раптове бажання допомогти не пов'язане з добрими намірами.

— Я радий, що з Джессікою все гаразд, — відповідаю я, намагаючись тримати себе в руках. — Але я б вважав за краще, якби ти дала їй спокій.

Кейлін різко підіймає брови, наче здивована моєю відповіддю.

— Чому ти так думаєш? — вона ставить питання із награним здивуванням. — Я ж лише хочу допомогти...

— Я знаю тебе, Кейлін. Ти ніколи не робиш нічого без користі, — відповідаю я, намагаючись приховати свою роздратованість. — Кому ти там зібралась допомагати?

— Того тижня я була в неї в гостях, — приголомшує мене Кейлін.

— Не смішно, — відчуваю, як усередині мене щось стискається. — Навіщо ти була у неї в гостях? Не пам'ятаю, щоб ви з Джессікою були подружками.

— Я принесла їй запрошення на весілля, яке принесла Аліша, хотіла сестрі допомогти. І стала мимоволі свідком однієї події… — розпускає інтриги, дратуючи мене. — Але хто я така, щоби повідомляти такі грандіозні новини? Дочекайся весілля. Якщо Джессіка не злякається, сама тобі про все розповість.

Кейлін сміється, перш ніж вийти з пабу. Стою, занурений у свої думки, поки звук дверей, що закриваються, не повертає мене в реальність.

— Вона завжди була такою зухвалою? — запитує Оліф. — Раніше не помічав за нею подібного…

— Завжди, — повільно вимовляю. Мені треба заспокоїтись. Прийшла сюди, навела кіпішу й зникла.

Я знаю, Кейлін завжди любила грати в ці свої ігри, але згадка про Джесіку... Це було щось нове. Мені треба знати, що вона мала на увазі. І негайно ж.

Витягаю телефон із кишені та набираю номер Джесіки. Телефон гуде, і я сподіваюся почути її голос.

— Алло? — почувши її тихий голос моє серце пропускає удар.

Я не бачив її більше як місяць, а так само продовжую всередині тліти. Я двісті разів хотів зірватися, послати все до біса та купити квиток. Полетіти в Лос-Анджелес. Але це було б неправильно.

Все трапилося не в слушний момент. Мені треба було залишатися в Дінглі, адже процес продажу маєтку вже був запущений.

Час… проклятий час відділяв нас один від одного. Я навмисно не дзвонив їй. Боявся, що зірвусь і зіпсую все. Натомість я почав старанно працювати з її адвокатами та робив все можливе, щоб допомогти їй з усіма  судовими процесами.

І ось, коли все нарешті закінчилося, я продав маєток і Джессіка виграла суд, сюди приперлася це стерво. За крок, один крихітний крок до нашого возз'єднання, Кейлін намагається розвести мене на емоції.

— Привіт, Джессіко. Це Двейн, — починаю я, намагаючись спокійно говорити. — Я просто хотів дізнатися, як ти…

— Я знаю, чому ти дзвониш, — перебиває вона мене. Її голос звучить напружено. — Кейлін була у тебе? Що вона тобі сказала?

Я завмираю, наче мене облили крижаною водою.

— Королева, ти навмисно гніваєш мене, щоб я злетів із котушок і завтра ж опинився навпроти твоїх дверей? — запитую я, намагаючись з останніх сил контролювати свої емоції.