Розділ 27

— Двейне! Ти граєш із вогнем! Ану швидко відпусти мене вниз! — б'ю чоловіка по спині, поки той підіймає мене сходами. Судячи з напрямку, ми рухаємося до його кабінету. 

Добре, я не проти залишитися з ним наодинці. В іншому випадку, я повернуся до Кейлін. Вона мене скаженою обізвала? Мені не почулося? Здається на її голові достатньо залишилось волосся.

— А мені здається, ситуація точнісінько навпаки, королева! — відповідає крижаним тоном. — З вогнем граєш ти. І зараз ми його погасимо.

Далі, до його кабінету ми прямуємо в повному мовчанні, але я все ще перебуваю в колишньому становищі — у Двейна на плечі.

— Ти що там за цирк влаштувала? — гарчить на мене чоловік, коли я нарешті опиняюся на твердій поверхні, на підлозі в його кабінеті, а за чоловічою спиною грюкають двері. — І тільки не треба казати, що Кейлін перша почала. Це позиція дитини, а не дорослої розумної жінки! Ти ж в мене доросла?

— Але ж так воно і є! Кейлін перша почала! — обурююся. Залишається тільки тупнути ногою, для більшого ефекту. — Прийшла до мене і почала розкидатися непроханими порадами. Мовляв, ти мені голову відірвеш, якщо дізнаєшся, що я за твоєю спиною сплатила Раяну навчання у престижному університеті. Вона тебе аб'юзером вважає! Ти знав про це? Не знав? А от тепер знаєш яка відьма живе у твоєму маєтку.

Двейн правий. Моя поведінка з боку дуже схожа на неконтрольований емоційний сплеск п'ятирічної дівчинки, але як важко утримувати свої емоції, коли вони ллються з тебе як з переповненої чаші. Ви бували в такій ситуації? 

— Мені абсолютно начхати, ким мене вважає Кейлін! Але мені не начхати на твою поведінку. Коли ти себе так поводиш, мені хочеться тебе приструнити, — несподівано Двейн робить до мене крок.

Настрій змінюється кардинально. Як раптовий циклон із пустелі Сахара.

Двейн заганяє мене до стіни й нависає високою горою. Мені вже не важливо що там говорила Кейлін, мене взяли в полон чорні очі чоловіка, що стоїть навпроти.

— Двейне? Ти точно не аб'юзер! Ти як відро з морозивом, — закушую нижню губу. 

Як стримати себе? Ми наче сваритися сюди йшли, а тепер я розумію, що це все не важливо. Важливий він і його погляд, який мене практично роздягає.

— Такий холодний? — кривить губи.

— І від тебе неможливо відірватися…

— А ти, королево, справжня отрута!

— Сумнівний комплімент… — збивається дихання, бо на моїй талії з'являється чужа рука. Рука стискається і я врізаюсь у кам'яний чоловічий торс. — Я думала ти мене привів сюди покарати… Як мінімум накричати…

— Я вирішив змінити тактику! «Батіг» поки зачекає.

— Почнемо із пряника? — здається, мої очі сяють від передчуття та задоволення...

Я навіть уявити не могла, що настільки хочу опинитися в його сильних і владних руках.

— Прожени Кейлі, — опускаю руки на його талію і не вірю, що цей чоловік належить мені. Хоча… ось зараз ми це й дізнаємось. Не розуміючи того, я поставила його перед серйозним вибором.

Двейн торкається моєї вилиці й ніжно окреслює нижню губу.

— Нам із нею не вжитися під одним дахом. У неї що свого даху над головою нема? Якщо ні, то тобі доведеться вибирати або вона, або я.

— Чому ми зараз говоримо про Кейлін, коли я хочу тебе? Невже мій вибір не очевидний?

Ахаю, бо мене знову відривають від підлоги. Двейн підхоплює мене на руки й притискає до стіни.

— Бо мій психолог казав мені завжди озвучувати вголос свої тривожні думки. Він говорить сторонні не в курсі, що у мене в голові, а таким чином я можу уникнути дюжини проблем.

— Дуже розумний твій психолог… — вимовляє Двейн, перш ніж мене поцілувати.

Охоче ​​відповідаю на поцілунок, на якийсь час відкладаючи питання, що хвилюють. Зараз мене повністю поглинула ця близькість і коли ми наситимось одне одним, обов'язково продовжимо важливу розмову.

Двейн дуже пристрасний коханець. Від його дотиків я плавлюсь як парафін від вогню. Він мій вогонь. Бушуючий, неконтрольований і я обов'язково приручу його.

Ось тільки ви коли-небудь зустрічали людину, яка приручила навіть найменший вогник? Ні? Я також таких не зустрічала. Тож я буду першою.

Наївна дурненька Джессіка… Перебуваючи під сильними емоціями від Двейна Доерті, я просто не помічу, як згорю. Але, це буде потім. Хіба я ясновидець? Звідки мені знати майбутнє, навіть якщо воно ось-ось не за горами.

Двейн відривається від мене й глянувши темним поглядом, починає йти до дверей. Чується клацання замка.

Від приємного задоволення закушую нижню губу.

— Я згодна хоч щодня видирати волосся Кейлін, щоб ти ось так карав мене… — грайливо дивлюсь на чоловіка.

— Треба провітрити голову, королево! Купа справ звалилася на голову, та ще й ти проблеми створюєш на рівному місці, — хрипко відповідає Двейн. Підходить впритул і підхоплює на руки. — Моя маленька відьма, послана мені як покарання за гріхи.

— Ой, де ти там згрішив? — навмисне провокую його. — Якось проїхав на червоне світло? — Притискаючись до чоловіка, міцно-міцно й цілую в губи.

Улюблений запах збуджує всі рецептори й проникає в кров, розбурхуючи кожну нервову клітину. Колюча щетина на підборідді залишає приємне поколювання на шкірі. Він зводить мене з розуму.

Такий суворий, замкнутий й такий голодний Двейн Доерті. Мені здається, я вже закохалася в нього по самі вуха.

І чому це всі говорять, що любов завдає біль, розбиває серце та отруює життя? Дурні! Кохання допомагає виростити крила за спиною.

Просто я поки що не до кінця розумію що таке кохання. Помилково тану під діями її найсильніших чарів.

Ми підходимо до його робочого столу і Двейн не гаючи часу, одним махом очищує його. Саджає мене на дерев'яну стільницю.

Його дотики владні та нетерплячі, ніби ми рік не бачилися. Від усвідомлення, що він настільки сильно хоче мене — крутить голову. Я теж хочу якнайшвидше поринути в нашу шалену пристрасть. Я ніби потрапила у власну книгу, де мій головний герой хоче своїй обожнюваній Зої подарувати божевільне задоволення на робочому столі.