Розділ 21

Кейлін нагороджує мене не найприємнішим поглядом, а потім дивиться на Двейна, наче я різко перетворилася на порожнє місце.

— Хто ця дівчина? Не міг нічого кращого знайти?

— Що ти тут робиш, Кейлін? — Двейн переводить на неї спокійний погляд і дивиться просто у вічі. — Тобі тут не раді.

— Я приїхала поговорити з тобою! Це дуже важливо!

— Нам нема про що розмовляти! Ти зробила свій вибір, наші шляхи розійшлися. Минуло два роки. Чи ти сподівалася, що як тільки переступиш поріг мого дому, я про все забуду і гратиму у твої ігри?

— Я хочу поговорити з тобою наодинці! — обурюється Кейлін. — Я збираюся обговорити дуже особисті питання і не хочу, щоб у розмову втручалися сторонні.

— У цьому пабі лише один сторонній! — більше не в змозі стримуватися, втручаюся я. — Розвій міф про дурних моделей й сама здогадайся хто це?

— Ти хто така? — білявка різко сіпається в мій бік і метає кілька блискавок. Марно. Вони проходять крізь мене. 

— Вибачте! Я запізнився! — у паб разом із холодним ірландським вітром вривається рудоволосий Раян і застає дуже напружену картину.

Кейлін на відміну від попередньої блондинки, яку я виставила з квартири колишнього, налаштована войовничо, а ще вона має величезну перевагу в зрості, ну нічого. Якось та впораюся.

— Або не запізнився… — повільно додає Раян,  витріщаючись на нас.

— О! Мій улюблений руденький! — вибухає бурею емоцій Десмонд. — Та ти змужнів! До дівок вже залицяєшся?

— Джесс, — привертає мою увагу Двейн. — Погана ідея. Нам час займатися гостями.

Двейн підводиться зі свого місця і я підлітаю за ним. Правильно, веди мене звідси, а то боюсь пабу знадобиться капітальний ремонт.

***

Новоспечена сім'я герцогів, покинула маєток після полудня. Я займалася хлопцями з клінінгової компанії, повертаючи особняку колишній стан. Весь час намагалася не думати про колишню Двейна, бо це справді зводить мене з розуму.

Це все тому, що я не розумію що між нами з Двейном. То він милий, то крижаний та відлюдькуватий. Хочеться зрозуміти про що він думає і є в його думках місце для мене?

На мій подив, на допомогу з прибиранням маєтку погодилася Аліша. Хоча, можливо, до цього приклав руку Оліф.

Спочатку я думала нам буде разом ніяково, тому що вона рідна сестра білявки, яка до речі десь причаїлася. Але за фактом, кожен був зайняти своїми справами й мовчання не напружувало. Після сьогоднішнього ранку, мені здається ми з Алішею знайдемо спільну мову.

Увечері погода погіршилася. Паб був порожній. Туди я зазирнула у пошуках Раяна. Сьогодні мені на думку спала чудова ідея. Я вирішила оплатити його навчання в будь-якому університеті чи коледжі. Йому потрібно тільки тицьнути пальцем, а далі справа за мною.

Але хлопця не було у пабі, як братів Доерті.

Ігноруючи головний хід, я вирішую піднятися до себе через вітальню. Саме там я й зрозуміла куди всі зникли.

У тьмяному освітленні, розмістившись біля яскравого каміна, знаходилось п'ятеро людей.

Раян сидів на підлозі, розмістившись на пухнастому клаптику килима. Відкривши рота, з цікавістю вбирав кожній сказане слово, сьогоднішнім незнайомцем. Сам Десмонд розвалився навпроти на дивані, а Двейн та Оліф сиділи у кріслах. У ногах молодшого Доерті сиділа його наречена. У неї в руках була книга, яку вона з цікавістю гортала.

Мені чомусь захотілося залишитись непоміченою. Тихо прошмигнути до своєї кімнати. Гостре відчуття, що я тут зайва, вкололо в області сонячного сплетення, а жорстокий розум шепнув, що Кейлін тут виглядала б ідеально.

— Джесс, — коли я хапаюся за поруччя, стоячи на першій сходинці, по нервовим закінченням, резонує голос Двейна.

Повертаю голову в їхній бік, звідки на мене дивиться чотири пари очей. Двейн не обернувся. Не здивуюся, якщо у нього очі на потилиці.

— Так? — невпевнено відповідаю розуміючи, що достатньо лише одного його слова і я як божевільний метелик-мазохіст лечу на його люб'язно запропонований вогонь.

Коли все закінчиться, мені буде нестерпно боляче. Але це буде дуже не скоро. Мій психотерапевт каже: «від сьогоднішнього дня потрібно брати по-максимуму». Тому…

—  Приєднаєшся до нас? — повертається на півоберта.

Йому важлива моя реакція?

— Це буде доречно?

— Чому ні? — мружиться. Ось зараз справді, він сканує мене.

Швидко оглядаю простору залу на предмет «білявої швабри», що десь причаїлася й приймаю пропозицію влитися в коло його близьких.

Підійшовши ближче, не наважуюсь сідати поряд із Десмондом. Навіть попри те, що диван довгий і між нами буде не менше метра… Цей тип не виглядає надійним.

Якщо на нього одягнути класичний костюм, цей чоловік буде схожий на сек'юріті — ввічливого вибивалу в барі. Такі зазвичай стоять біля входів модних клубів, які так любить Дженіфер, моя подруга, співачка Джіа.

— Це правда, ти написала? — мою увагу перехоплює Аліша. Вона гучно закриває другий том «Пристрасть втрьох» і якось загадково дивиться на мене.

— Так! Звідки це у тебе? — здивовано дивлюсь на дівчину і опускаюся на підлокітник крісла, в якому сидить Двейн.

Його реакція негайна. Рука лягає на мою спину, починаючи торкатися пальцями відкритих ділянок шкіри.

Мене трохи сковує його поведінка. Як позбутися звички постійно перебувати не в своїй тарілці і чекати зради, особливо коли найближча людина Кен Джонсон, безжально встромив у спину ножа, зрадивши мене і все до чого я прагнула.

Двейн не такий!

Чому мені зараз раптом захотілося, щоб між нами була не звичайна коротка іскра, а справжні стосунки?

— Стягнула зі столу Двейна, поки він десь вештався! — підморгує старшому Доерті. — Спочатку я подумала: може, книга випадково до нього потрапила? А виявилося ні, тут навіть закладка на останніх сторінках є! — демонстративно махає прямокутним клаптиком, що називається закладка.

Він справді прочитав дві мої книги? Для мене ця інформація стала набагато інтимнішою та важливішою ніж те що трапилось минулої ночі.