Розділ 19

Нашу перепалку з несподіваною гостею, що  з'явилася нізвідки, переривають. З ванної виходить Двейн. Волосся вологе як і тіло, а навколо стегон обмотаний білий рушник.

Він спочатку дивиться на мене, потім на свою колишню. Його брови повільно сходяться на переніссі. Очі чорніють, а губи перетворюються на тонку лінію. Він злий. 

До речі, мене цілковито задовільняє така реакція. Сідаю зручніше, та складаю руки під грудьми, таким чином тримаючи ковдру. 

— Що ти тут робиш? — чоловік розводить руками.

Так, мене теж цікавить, що вона тут робить? 

— Я скучила… — невинно блимає оченятами.

Скучила? За ким скучила? У неї власне весілля на носі! 

Точно, вона розуміла якою дурепою була, покинувши такого чоловіка, а тепер прибігла, наздоганяти втрачене? Пізно, Кейлін! Він зайнятий!

— Пішла геть з моєї спальні! — вказує пальцем на двері.

Нічого собі, як грубо! Хоча, про що це я? Продовжуй, мій Двейн, продовжуй!

Білявка пирхає, виказуючи німе невдоволення й на своїх довжелезних підборах йде геть, голосно грюкаючи дверима.

Якого біса, вона взагалі тут робить? Відчула, що Двейну добре і вирішила в котрий раз все зіпсувати? Чи її покинув спонсор, за якого вона нібито хотіла вийти заміж? Може він збанкрутував, або її відсторонили від моделінгу? Я чула, деякі моделі полюбляють бавитися забороненими хімічними «допінгами».

Але ж навіщо сюди пхатися? Бо милий Двейн вирішить всі проблеми? 

Спізнилася, красуне! Двейн вирішує мої проблеми!

— Ти вчора казав сюди ніхто не зайде! — закручуюсь у ковдру та оглядаю кімнату на предмет спідньої білизни. — Що кабінет та твоя спальня — це заборонена територія…

Двейн мовчить.

Гей, чоловіче, ти ж не хочеш сказати, що в тебе щойно спалахнули почуття до колишньої і все, що трапилося між нами цієї ночі велика помилка? 

Я ж імпульсивна та неврівноважена? Невже ти забув? Це означає, що я для нього забавка на ніч? 

Агов? Де моя імпульсивність? Чому раптом стало так сіро та немає чим дихати? Чому я не хочу йому дати палкого ляпаса? Чому мені хочеться провалитися крізь землю, та плакати?

— І ти казав, що вона колишня... — вимовляю пошепки, розуміючи масштабність катастрофи. Дивлюся на Двейна і він нарешті фокусується на моїх очах.

— Так і є!

— Мені піти? Тобто зібрати свої речі й поїхати звідси? — озвучую пряме запитання. Я вирішила більше ніколи не ходити навколо та довкола. Як виявилось, ні до чого хорошого це не призводить.

Краще в зародку розірвати ці дивні стосунки, ніж знову вибудовувати життя наново. Я ще з колишніми проблемами не розібралася, нові мені не потрібні.

— Навіщо? — дивиться на мене кілька хвилин не блимаючи, а потім втомлено зітхає, ніби до нього тільки зараз дійшов зміст моїх слів. — Королево, давай ти не будеш вигадувати всяку нісенітницю? — підходить до мене. Чіпляючи обличчя пальцями, підіймає вгору: — Я гадки не маю, навіщо вона приперлася сюди? Але для мене ця дівчина вже довгий час нічого не значить. За кого ти мене маєш?

— Чесно?

Мені так хочеться, щоб його слова виявилися правдою. Я не хочу його втрачати. Здається, я закохаюся в цього нестерпного чоловіка.

— Чесно! — киває та закріплює свої слова поцілунком.

Тіло вмить реагує на його ласку, починаючи танути від задоволення, а ще від нього приємно пахне. Так приємно, аж голова йде обертом.

***

Кручуся біля дзеркала буквально п'ятнадцять хвилин. Потім відчуваю сильне роздратування й хапаюся за топ із довгим рукавом та за досить коротку спідницю з високою талією.

Кого я хочу переконати? Я не зможу переплюнути модель з величезним багажем краси за спиною. У неї лише ноги завдовжки як я сама…

Варто визнати Кейлін виглядає надзвичайно! Приваблива, струнка білявка, яка має дуже впевнений вигляд…

Стоп!

З якого часу мене стала бентежити чужа думка?

Я вже давно обросла кам'яною бронею, яка відштовхує будь-який негатив від мене, особливо те, що стосується особистого життя. Кевін не береться до уваги. Він просто ідіот! По випадковій помилці я надто багато хотіла, коли ми були у стосунках.

Заколюю волосся з боків і вимкнувши телефон залишаю його в кімнаті. Мене для всіх нема. Я у творчій прірві.

Вже біля дверей розвертаюсь та беру планшет. Там моя нова робота, а у нотатках я пишу всі свої ідеї щодо нової частини третьої книги.

Поява колишньої мого нового коханця, сплутала всі думки в голові і я забула, що в маєтку досі відпочиває багато гостей. Ця височенна швабра не повинна відвертати мене від роботи. Щоб не сталося, єдине про що я маю пам'ятати — це командна робота. Я потрібна Двейну та хлопцям, а вони потрібні мені. І нехай я новачок, не колишня наречена, яку всі чудово знають, я теж не порожній звук.

Сподіваюсь за цей тиждень я змогла заслужити їхню довіру та крихітну репутацію.

Збрешу якщо не скажу, що мене турбують можливі зміни в поведінці Двейна, особливо зміни в мій бік. Але я довіряю йому і схоже — це моя найгірша якість. Тому що я так і не навчилася довіряти потрібним людям, але може з буде все по-іншому?

Не встигнувши зайти в бар, як вушні перетинки ріже чийсь огидний свист. Звук виходив від центрального столу, де сидять Оліф та незнайомий чоловік.

— Звідки на цьому забутому богом шматочку землі, з'явилася така краля? — липкий погляд незнайомця, жадібно проходить по моєму тілу.

Почуваюся себе так, ніби забула вдягнутися.

Схоже, це він свистів мені. Оліф сидить навпроти, закинувши ноги на сусідній стілець. Приємно бачити його в хорошому настрої. Мені чомусь важливо, щоб він не відвертався від мене.

— Цей старий пес  — Десмонд Кірк! — жартівливо озивається про знайомого Оліф.

— Не такий я й старий! — робить ковток темного напою.

— А це Джесіка Тейлор! Знаменита письменниця за океаном. До речі, навіть не думай на неї дивитися, — змовницьки нахиляється до нього, — вона права рука самого Двейна Доерті!