Розділ 9

Після надзвичайно чудового сніданку, Двейн перетворюється у Біг Боса. Прибравши порожню чашку, він по черзі дивиться на кожного з присутніх. Раян від страху навіть спину вирівняв.

— Повернемося до наших планів. За два дні весілля герцога. Нагадаю, це дуже секретний захід і не варто згадувати про нього у своєму твіттері!

Це він на мене натякає? Ну точно наривається!

— Я та Оліф їдемо зараз на базар на закупівлю. Джесс, як моя права рука, залишається головною. У неї сьогодні дуже важлива місія. 

— Я взагалі-то сиджу перед тобою! — махаю руками. — Може, ти перестанеш говорити так, ніби мене тут немає?

Двейн повертається до мене і на кілька секунд завмирає дивлячись на мої губи. Мене лякають його зміни в настрої. Згодна, хай краще не дивиться на мене.

— Шановна Джесіка Тейлор, у тебе дуже важлива місія. Тому ти маєш сконцентрувати всю свою люб'язність та чемність, щоб на високому рівні зустріти нашу гостю. Сьогодні до маєтку приїжджає Анна-Луїза, майбутня герцогиня. Ти маєш їй провести екскурсію. Узгодити місце посадки гостей: вулиця це чи оранжерея? Дізнатися о котрій приїдуть дизайнери для оформлення урочистостей та зробити план розселення гостей герцога і його майбутньої дружини. Анна-Луїза прибуде о другій годині. Увечері, ти прийдеш до мене в кабінет і доповіси про виконану роботу. Раяне, ти займаєшся клумбами!

Двейн кидає короткий погляд на брата і йде до виходу.

Тільки зараз я починаю жувати той шматок, якій відкусила раніше. Якимось дивом він не позбавив мене життя, бо мав застрягнути у горлі. Весь цей час мій мозок намагався запамʼятати кожне Двейнове слово, а здібності жувати та ковтати, кудись зникли.

Я ніби не дурна... але його спіч був вимовлений таким тоном, що я відчула тебе повнісінькою дурепою.

Як тільки обидва Доерті випарувалися з паба, а за вікном почувся характерний шелест шин, що від'їжджали від маєтку, я схопила Раяна за руку й повела до своєї кімнати.

— Сідай! — вказую на застелене ліжко, а сама, зі скрипом, підсуваю крісло до нього, сідаючи навпроти.

Хлопець стурбовано дивиться на мене, але я не маю часу на зайві розмови. Мені терміново потрібна конкретна інформація.

— Дже-е-єс... — збентежено тягне Раян. — Ти мене лякаєш.

— Дивись, — витягую на рівні його очей флешку. — Тут пролог і три перші розділи третьої частини «Пристрасть втрьох». Їх ще не бачила жодна жива душа, крім мене…

Зелені очі беруть у фокус носій інформації та зіниці різко розширюються. Так! Я знала, що ця наживка спрацює!

— Що ти за це хочеш? — як під гіпнозом питає рудий.

Подобається мені цей рудий, одразу до діла. Гарний співрозмовник.

— Зараз, ти мені розповідаєш усе, що знаєш про Двейна, Кейлін та Лос-Анджелес.

— Але... — намагається зіскочити. Оце вже не добре. Для нього не добре, бо я не злізу з нього.

— Жодних «Але», хлопче! — примружую очі для більшої переконливості. — Викладай!

— Цього точно ніхто не бачив?

От мала нахаба! Торгуватися зі мною надумав? Буде з нього толк.

— Сто відсотків ніхто. Тут навіть друкарські помилки є.

—  І Двейн не дізнається, що інформація пішла від мене?

— Присягаюся! — креслю «ікс» на грудях. — А це якась секретна інформація? Двейн заборонив мені це розповідати?

— Ні, але мало що може статися... я не хочу буди до цього причетний. — Проводжає поглядом флешку, що прямує на стіл. На видне місце для мотивації. 

— Не хвилюйся Раяне, далі мене ця інформація не вийде.

— Добре! Двейн і Кейлін познайомилися в Дубліні. Жили там доти, доки їй не запропонували контракт у Лос-Анджелесі, звісно ж вона погодилася. В штатах вони прожили три роки. Двейн був її особистим агентом, бо наскільки мені відомо, він розуміється у цьому.

—  Ким він був? — давлюсь повітрям.

— Я не знаю, як це правильно... Організовував усі знайомства, фотосесії… проштовхував на модні паті, чи як це там у вас називається?

— Двейн Доерті? Ти впевнений?

Не вірю своїм вухам, але це одразу багато чого пояснює. Наприклад, його пізнання в жовтій пресі ЛА, що читати, а що ні. Друзі, котрі передають йому книги. Знайомство з Леру.

— Так! Вони там заручилися, але весілля хотіли тут зіграти. Рік тому містеру Доерті стало погано і Двейн розривався на два континенти. Після смерті батька остаточно вирішив лишитися тут. Кейлін приїхала з ним. Але потім там був якийсь контракт. Купа сварок, — почав плутано пояснювати Раян. — Вона стала нестерпною. Навіть Аліша, її сестра перестала спілкуватися з нею. Двейну і так було погано. Він чекав на підтримку, адже весь цей час носився з нею…

— Бачу, ти не високої думки про неї.

— Вона його зрадила! — на емоціях мало не кричить хлопчина. — Ну, як так можна? Якщо ти любиш, то в горі й радості.

Ох, Раян… ти настільки юний та кришталевий.

— Двейн відмовився від сім'ї полетівши за нею, а вона... Вона покинула його, як тільки зʼявилася можливість. Кинула у найважчий період його життя. Через два тижні після похорону містера Доерті, Кейлін залишила обручку на каміні та поїхала в Лос-Анджелес за славою.

Тепер все стало на свої місця. Я для Двейна дурненька селебріті, ось тільки мені не треба гнатися за славою. Вона йде зі мною мовчазною тінню.

— Тому він не любить Каліфорнію та й Америку в принципі. Тому він зухвало ставиться до тебе. Ти не зважай. Він дуже добрий, якщо не брати до уваги його характер.

— Раяне, це зайве. — відмахуюсь від його порад. — Мені ні до чого ця інформація. — Стягую зі столу флешку і вкладаю у його відкриту долоню.

— Коли до нас звернувся герцог, знаєш, Двейн ніби ожив. — Тихо бормоче Раян, розглядаючи чорний вузький прямокутник на своїй долоні. — А коли ти з'явилася, він знову почав розмовляти з нами...

— Годі, хлопче! Ти заслужив! — усміхаюся і трясу його руку. — Мені просто треба було дізнатися, звідки він так багато знає про ЛА і чому так не злюбив мене. А виявилося, у нього утворилася патологічна неприязнь до селебріті. Я тут не до чого. Це дуже добре.