Розділ 5

Минуло кілька днів після тієї ночі з Джейсоном. Еллісон намагалася повернутися до нормального життя, але її самопочуття поступово погіршувалося. Вона спершу списувала це на стрес і перевтому, адже останнім часом її життя перетворилося на суцільний хаос — емоції, зустрічі, постійна боротьба з власними почуттями до Джейсона.

Однак одного ранку вона прокинулася з сильною нудотою. Їй стало дуже погано, і це вже не могло бути простою перевтомою. Вона вирішила, що настав час звернутися до лікаря, щоб зрозуміти, що відбувається з її тілом.

У кабінеті лікаря Еллісон сиділа на стільці, нервово стискаючи руки. Лікар уважно розглядав результати аналізів, які вона зробила напередодні. Він подивився на неї серйозним поглядом, від якого серце Еллісон почало битися швидше.

— Еллісон, — почав лікар, поклавши результати перед собою, — я бачу, що у вас немає серйозних проблем зі здоров’ям. Але ви вагітні.

Її світ, здавалося, завмер у цю мить. Вагітна? Ці слова прозвучали в її голові, ніби крізь воду. Їй було важко усвідомити те, що вона щойно почула. Вона мовчала, поглинаючи ці слова, наче намагаючись збагнути їх сенс.

— Вагітна? — нарешті промовила вона, її голос здригнувся.

— Так, — підтвердив лікар. — Ви приблизно на четвертому тижні. Вітаю.

Але привітання не приносило їй спокою. Еллісон не знала, як реагувати. Її руки злегка тремтіли, коли вона стиснула кулаки на колінах. Вона згадала той вечір з Джейсоном, коли всі її емоції взяли гору. І тепер це мало серйозні наслідки.

— Це дитина Джейсона, — тихо сказала вона, більше сама собі.

Її розум заполонили думки. Вона була не готова до цього. Вагітність — це було те, що переверне її життя з ніг на голову, а особливо в той момент, коли вона ще не була впевнена, чи готова знову впустити Джейсона в своє життя. Вона почала панікувати.

— Я… я не знаю, що робити, — промовила вона, дивлячись на лікаря.

— Я розумію, що новина може бути несподіваною, — м’яко відповів лікар. — Але у вас є час, щоб все обміркувати і прийняти рішення.

Еллісон кивнула, але її думки були в повному безладі. Вона повинна була вирішити, як діяти далі. Вона не могла просто так сказати Джейсону. Вона знала, що якщо він дізнається, то намагатиметься повернути її тільки через дитину, а вона не хотіла, щоб її життя знову залежало від нього.

Вона подякувала лікареві і вийшла з кабінету, йдучи по коридору лікарні в шоковому стані. Її серце калатало, а в голові крутилися одні й ті ж питання: “Що робити далі? Як сказати Джейсону? Чи взагалі казати?”

Після того, як Еллісон дізналася про вагітність, її життя стало справжнім хаосом. Вона більше не могла концентруватися на роботі, думки постійно поверталися до однієї й тієї ж проблеми: як жити далі? Вона була розгублена, адже тепер мала вирішити не тільки, як поводитися з Джейсоном, але й що робити з майбутньою дитиною.

Вона вирішила не повідомляти про це Джейсону. Що б не сталося, він не повинен був знати. Вона не хотіла, щоб вагітність змусила його повернутися до неї лише через дитину. Вона повинна була обдумати все і зрозуміти, як жити далі без нього.

Через кілька днів після візиту до лікаря Джулія запропонувала Еллісон піти на вечірку. Це був ще один шанс відволіктися від тривожних думок і спробувати знову повернути контроль над своїм життям. Еллісон не була впевнена, чи варто йти, але зрештою погодилася — вона розуміла, що їй потрібно більше часу з людьми, а не за постійними роздумами на самоті.

Вечірка була в самому розпалі, і всі навколо розважалися, сміялися і танцювали. Але Еллісон відчувала себе чужою серед натовпу. Еллісон сиділа за баром, намагаючись впоратися з нудотою, але її самопочуття лише погіршувалося. Стрес, перевтома, і тепер ще й новина про вагітність — усе це сильно вплинуло на неї. Її голова крутилася, і перед очима почали з’являтися темні плями. Джулія, побачивши, що з подругою щось не так, підійшла ближче.

— Еллісон, ти добре себе почуваєш? — занепокоєно запитала Джулія, торкаючись її плеча.

Еллісон намагалася відповісти, але її голос затих у горлі. Вона відчула, як її тіло різко ослабло, ноги підкосилися, і все стало розмитим. Перед тим, як свідомість покинула її, останнє, що вона побачила — це стривожені обличчя Джулії і кількох інших гостей, які кинулися до неї.

Вона втратила свідомість, і в залі запанувала паніка.

— Вона знепритомніла! — вигукнула Джулія, піднімаючи голову Еллісон і намагаючись привести її до тями.

Кілька гостей почали викликати швидку допомогу, а Джейсон, який саме прибув на вечірку і побачив натовп біля бару, швидко підійшов до них. Коли він зрозумів, що це Еллісон, його серце завмерло.

— Що сталося? — запитав він, нахиляючись поруч із нею.

— Я не знаю, — стривожено відповіла Джулія. — Вона просто втратила свідомість. Можливо, це через перевтому або стрес.

— Ми повинні негайно відвезти її до лікарні! — рішуче сказав Джейсон, піднімаючи її на руки.

— Ні, — швидко заперечила Джулія. — Я поїду з нею. Вона не хоче, щоб ти був поруч.

Джейсон поглянув на Джулію, а потім на Еллісон, яка все ще була без свідомості. Він не розумів, чому Еллісон відмовляється від його допомоги, але це лише підсилювало його тривогу. Однак, розуміючи, що Джулія має рацію, він змушений був дозволити їй відвезти Еллісон до лікарні.

— Добре, — сказав він після паузи, віддаючи її Джулії, яка вже кликала таксі. — Але я поїду за вами. Я повинен знати, що з нею все гаразд.

Джулія кивнула, допомагаючи Еллісон сісти в машину. Джейсон залишився на місці, спостерігаючи, як таксі від’їжджає, і його охоплювали гірші передчуття. Він не міг зупинити почуття, що щось було не так. Він знав, що мусить побачити її, щоб переконатися, що все добре.