Розділ 4: Розбиті обіцянки

Минуло кілька місяців після того, як Еллісон і Джейсон вирішили взяти паузу в стосунках. Для зовнішнього світу їхнє життя виглядало так, ніби вони нарешті розійшлися. Плітки про нові романи, світські вечірки й напружені графіки заповнили простір між ними. Проте всередині кожен із них все ще відчував порожнечу, яку не міг заповнити навіть успіх.

Еллісон все частіше почала проводити час із подругою дитинства, Мією. Мія була однією з небагатьох людей, які знали про всі тонкощі її стосунків із Джейсоном і завжди намагалася підтримати Еллісон, коли вона почувалася вразливою.

“Я просто не розумію, чому це все сталося,” — сказала Еллісон одного разу, сидячи з Мією в кафе. Її голос був наповнений сумом, якого вона не могла приховати. “Ми були такими щасливими. Як ми дійшли до цього?”

Мія, яка завжди була прямолінійною, поклала руку на руку подруги. “Еллі, ви обоє були молодими. Ви зросли разом, але й стали різними людьми. Це трапляється. І це не означає, що ти не знайдеш себе.”

“Але я не хочу втрачати його,” — зізналася Еллісон, і сльози набігли на її очі. “Мені здається, ніби частина мене назавжди залишиться з ним, і я не знаю, як жити без цієї частини.”

Мія зітхнула, розуміючи, як важко це було для подруги. Вона знала, що Джейсон теж бореться з цими почуттями, хоча про це не говорив відкрито.

Джейсон, зі свого боку, також відчував важкий тягар розриву. Він часто проводив час зі своїм другом Марком, який був для нього як брат. Марк був тим, хто завжди підтримував його у складні моменти, але й міг сказати правду в очі.

“Ти продовжуєш рухатись вперед, але ніби не живеш насправді,” — сказав Марк одного вечора, коли вони сиділи у студії. Джейсон мовчав, граючи на гітарі, його пальці автоматично перебирали струни, але музика більше не приносила йому спокою.

“Я просто не можу забути її, Марк. Вона в кожній думці, кожній пісні. Я знаю, що ми повинні були взяти паузу, але це не змінює того, що я досі кохаю її,” — зізнався Джейсон, вперше так відверто говоривши про свої почуття після їхнього розриву.

“То чому ти не борешся за неї?” — запитав Марк, піднімаючи брову. “Ти завжди боровся за те, що важливе для тебе. Чому зараз усе інакше?”

Джейсон зітхнув. “Бо я не впевнений, чи можу повернути все, як було. Ми обидва змінилися. І я не хочу завдати їй ще більше болю.”

Крім підтримки друзів, стосунки з батьками також вплинули на Джейсона та Еллісон. Еллісон часто телефонувала матері, яка завжди була її найближчою підтримкою у житті. Мати розуміла, наскільки глибокими були почуття Еллісон до Джейсона, але вона також турбувалася про те, як це кохання впливає на її доньку.

“Мені здається, що я більше не знаю, як бути самій,” — сказала Еллісон під час одного з їхніх телефонних дзвінків. “Він став такою великою частиною мого життя, що тепер, коли його немає, я відчуваю, що загубила себе.”

“Еллі, кохання — це прекрасно, але воно не повинно знищувати твою індивідуальність,” — м’яко відповіла її мати. “Ти сильна і талановита, і твоє життя не повинно залежати лише від однієї людини. Іноді розриви допомагають нам знайти себе.”

Ці слова залишили слід у серці Еллісон. Вона знала, що мати має рацію, але це не робило цей період менш болісним.

Джейсон теж мав складні розмови з батьком. Їхні стосунки ніколи не були близькими, але після розриву з Еллісон, Джейсон усе частіше шукав поради в свого батька, хоча раніше вони рідко говорили про особисте.

“Ти завжди бігав від своїх проблем, Джейсон,” — одного разу сказав батько, коли вони сиділи за вечерею. “Але любов — це не та річ, від якої можна просто втекти. Якщо вона важлива для тебе, борись за неї.”

“Я не хочу завдати їй більше болю,” — відповів Джейсон, намагаючись зрозуміти, чи справді його почуття ще можна врятувати.

Батько зітхнув і відкинувся на спинку стільця. “Кохання завжди буде поєднане з болем. Але питання в тому, чи варте воно того, щоб ти продовжував боротися.”

Після розмови з батьком Джейсон почувався спустошеним. Він не знав, чи готовий знову боротися за стосунки, які не давали йому спокою. Сидячи у своїй студії, оточений музикою, яка раніше була його притулком, він відчував лише тиск і сумніви.

Знову зателефонувавши Марку, він запитав: “А якщо ми просто знову повторимо те саме? Якщо я знову зроблю їй боляче?”

Марк довго мовчав на іншому кінці лінії, потім відповів: “Ти ніколи не дізнаєшся, якщо не спробуєш. Але ти повинен зрозуміти, чого ти насправді хочеш. Ти не можеш постійно вагатися. Еллісон заслужила ясності.”

Ці слова залишили слід у серці Джейсона. Він знав, що Марк правий. Але як дати ясність, коли сам живеш у тумані?

Еллісон, тим часом, намагалася жити далі. Вона занурилася у підготовку до своєї виставки, намагаючись відволіктись від постійних думок про Джейсона. Робота була для неї тим простором, де вона могла втекти від болю, але навіть тут її почуття проривалися назовні. Картини, які вона створювала, були наповнені емоціями — глибокою тугою і смутком, які вона не могла висловити словами.

Одного разу під час підготовки до виставки вона отримала повідомлення від свого менеджера. “Ти чула про Джейсона?” — прочитала вона. Її серце забилося швидше. Вона не хотіла знати, але не могла стримати себе від відповіді.

“Що сталося?”

“Його бачили з іншою дівчиною на світській події.”

Еллісон застигла на місці, тримаючи телефон у руці. Це був той момент, якого вона боялася найбільше. Вона завжди знала, що Джейсон міг почати нові стосунки, але тепер, коли це стало реальністю, їй було важко прийняти це.