Розділ 2: Безумство кохання

Минав час, і для Еллісон та Джейсона світ починав змінюватися. Вони обидва були молодими зірками — їхні імена постійно миготіли в заголовках таблоїдів, а фото завжди з’являлися на перших сторінках журналів. Однак, на відміну від Джейсона, Еллісон вже була добре відомою в світі. Вона виросла в цьому середовищі, ставши знаменитістю ще в підлітковому віці завдяки своїм ролям у популярних шоу та музичній кар’єрі.

Для Джейсона її світ був новим, і він не завжди розумів, як вона справлялася з таким рівнем слави. Еллісон завжди здавалася впевненою, хоча часто ховалася за своїм артистичним образом.

Попри те, що Джейсон поступово набирав популярності, Еллісон залишалася тією, хто завжди була в центрі уваги. Це створювало цікаве протиріччя між ними — він захоплювався її силою і витримкою, а вона боялася, що слава Джейсона ще більше посилить їхній тиск.

Одного вечора, після чергового шоу Джейсона, вони сиділи в її квартирі, далеко від камер і фанатів. Вона знімала макіяж, дивлячись у дзеркало, а він лежав на дивані, граючи на гітарі. Цей вечір здавався тихим після тижнів роз’їздів і зйомок.

“Знаєш, іноді мені здається, що я просто хочу зникнути з цього всього,” — сказала Еллісон, перериваючи тишу. Її голос звучав втомлено, хоча вона намагалася приховати свої емоції.

Джейсон перестав грати і підвівся, дивлячись на неї через плечі. “Ти завжди здаєшся такою сильною. Як ти справляєшся з цим?”

Вона зітхнула і нахилилася вперед, спершись ліктями на стіл перед дзеркалом. “Я звикла до цього, ще з дитинства. Але це не означає, що це не важко. Щодня здається, що я граю роль, навіть коли мені не хочеться.”

Джейсон підійшов до неї і обійняв її зі спини. “Я не хочу, щоб ти відчувала цей тиск, коли ти зі мною. Ми можемо просто бути собою.”

Еллісон обернулася і подивилася йому в очі. “І що це означає? Ми обоє знаходимося під постійним прицілом. Не важливо, де ми — нас завжди шукають. І мені страшно, що одного дня це зруйнує нас.”

Він ніжно погладив її по волоссю. “Я не дам цьому статися.”

Але обидва знали, що ці слова, хоч і сповнені обіцянки, були крихкими. Їхнє життя було публічним, і це була частина їхньої реальності, від якої не можна було втекти. Щоразу, коли вони з’являлися на публіці разом, чутки лише посилювалися, і це робило кожен їхній крок ще важчим.

З часом, їхні стосунки почали нагадувати постійну гру в хованки — хованки від камер, від таблоїдів, від власних страхів і невпевненості. Джейсон набирав оберти у своїй музичній кар’єрі, його концерти ставали все масштабнішими, а його ім’я все частіше згадувалося поруч із Еллісон. Але на відміну від неї, Джейсон ще не звик до цього тиску.

Одного вечора, після чергового нагородження, де обидва отримали премії, вони повернулися додому, втомлені від уваги і шуму. Еллісон сиділа на балконі, дивлячись на вогні міста, її руки тремтіли від напруги.

“Мені здається, що я більше не витримую цього,” — промовила вона, коли Джейсон підійшов до неї ззаду. “Ця слава… вона поглинає нас.”

“Ми знайдемо спосіб бути разом, Еллісон,” — відповів він, сідаючи поруч. “Я знаю, що зараз важко, але я не хочу втратити тебе через це.”

Її очі наповнилися сльозами. “А що, як я вже втрачаю себе?”

Він обняв її, притискаючи до себе, намагаючись заспокоїти її біль. Їхня любов була сильною, але світ навколо здавався ще сильнішим. Вони обидва знали, що це кохання могло як зруйнувати їх, так і стати їхнім єдиним порятунком.