2 розділ

-То де ти був, Артеме? - кокетливий голос цієї дівчини порушує декілька хвилинну мовчанку.

Я зручно сиджу на невеличкому диванчику, але сказані слова змушують перевести погляд на цю дівчину. До цього часу я мовчки сиділа, перекинувшись пару словами із Діною та її подругами. Потім зробила два ковтки коктейлю, який виявився досить непоганим, час від часу помічаючи, як карі очі споглядали за мною. Але мені було всерівно, тому я всіляко старалася уникати навіть митті, щоб зустрітися з ним поглядами. Артем виявися звичайнісіньким бабієм, який звик користуватися жіночою увагою. Упевнена на всі сто відсотків, що все виглядає саме так.

-Я ходив по додаткову склянку віскі, а потім по дорозі до вас мене зупинила одна дівчина, - абсолютно спокійно заявляє він.

Від почутого мої великі очі здіймаються вверх, схвильовано спостерігаючи за його поведінкою. Кров у жилах починає булькотіти, а коліна трусяться. То значить, це я його зупинила? Що він за себе думає? Ненавиджу таких хлопців. Якби за цим столиком були лише ми вдвох, то я б нізащо не стрималася, почавши вести  з ним суперечку. Але я не можу так себе підставити. Нажаль тут забагато зайвих вух, і я не хочу, щоб вони дізналися, хто та сама дівчина.

-Не дивно, адже інколи незнайомі дівчата навіть самі підходять до тебе, бажаючи приєднатися до твого столику. Що ти з нами робиш? – втручається Еля, дівчина, яка нещодавно поцілувала Артема. Здається, між ними точно щось є, бо за той час, як я тут знаходжуся, вона ні на мить не звела з нього свого прискіпливого погляду.

Губи Артема ропливаються у широкій усмішці, а слова Елі дарують його его ще більше впевненості та брутальності. Мені так кортить вирвати з себе хоч якісь слова, але один його погляд змушує мене шарітися.

-Насправді все було не так, - раптом каже він. – Це я її зупинив, бажаючи познайомитися. Серед усіх дівчат мої очі спіймали саме її.

Моє серце завмирає, а я натомість непомітно облизую сухі вуста. Чесно кажучи, не очікувала такого від нього. Але не заперечую, що мені приємно від його слів. Раптом один кутик моїх губ здригається, але я все ще стараюся тримати усю серйозність на почервонілому обличчі.

-Це щось новеньке. Я хочу продовження, - вигукує один хлопець, штовхаючи Артема в плече.

- А продовження нема. Вона мене відшила, - дещо розчаровано махає рукою, притуляючи до губ склянку з алкоголем.

Ну хоч сказав правду. І попри нібито розчарований вираз його обличчя мені не дуже віриться, що йому шкода. Як я раніше сказала, він неодмінно зможе знайти собі когось для цього вечора. Хоча, навіщо шукати, коли поруч з ним дівчина, яка явно закохана у нього по вуха? Та чомусь він цього не помічає.

-Відшила? Тебе? – його друг сміється, а потім додає, – Хто вона така?

-Не знаю. Вперше бачу її тут, - пояснює він, в той час як я мовчки сиджу, непомітно споглядаючи за Артемом.

Раптом я помічаю, як обличчя Елі дуже змінюється. Її насуплені очі вкотре опускаються на якусь пляшку на столі, роздратовано переливаючи її вмісткість собі в склянку. Вслід за цим дівчина робить декілька різких та глибоких ковтків, заплющуючи очі. Ні, я не помилилася. Вона таки відчуває до нього щось. І думка, що Артем говорив при ній про іншу дівчину, напевно зводить її з розуму.

-Олександро, то ви найкраща подруга Діни, так? – звертається до мене Максим.

- Так, можна на ти, - усміхнено пропоную я.

- Супер. То ти тут вперше? Ніколи не бачив тебе тут раніше з Діною? – його питання спантеличує мене, і на хвильку я замовкаю, подумки підбираючи слушні слова.

- Так, я вперше у цьому клубі. Якщо бути більш відвертою, то я тільки вчора повернулася за кордону, - перше, що спадає мені на думку. Не можу ж я сказати їм правду.

- Вау, і на скільки ти приїхала? – цікавиться хлопець.

- Назавжди. Це був контракт всього на два роки, - продовжую брехати.

Дивно, але мені досить непогано вдається говорити неправду. Та у моєму випадку, солодка брехня краща за ту гірку правду.

Максим киває головою, таким чином завершуючи із запитаннями. Діна зацікавлено веде розмову з деяким хлопцем, інші дівчата піднімаються, крокуючи до танцювального майданчику.

В одну мить починає звучати щось неймовірно ніжне та повільне. Переводжу погляд на заповнену людьми залу, помічаючи як хлопці з’єднуються з дівчатами у повільному танці. Моя душа радіє, дивлячись як закохані стають ближчими, ловлячи цей чарівний ритм музики.

Зненацька на горизонті моїх очей з’являється Артем, простягаючи до мене свою руку. Я незрозуміло вдивляюсь в його обличчя, не знаючи, що казати та робити. Але складається враження, що тепер будь-які слова зайві.

-Олександро, можна запросити тебе до танцю? – ввічливим голосом каже він.

Моя відповідь була б заперечливою, але зараз мені не хочеться виглядати дурною у очах людей, з якими я тільки що познайомилася. Адже нормального пояснення у разі моєї відмови, не знайдеться.

-Так, - невпевнено і дуже тихо відповідаю я.

Я дозволяю Артему торкнутися моєї маленької долоні та повести мене до танцю. За цю хвилину мої ноги переживають найбільший холод за все життя, відбиваючись на них крижаними сирітками. Усередині наче все перевертається, а серце калатає до божевілля. Напевно це вперше, коли звичайний танець змушує мене так сильно хвилюватися.

Серед незліченної кількості людей йому вдається відшукати і для нас місце. Він такий спокійний, впевнений, не показуючи навіть найменшого натяку на хвилювання чи дискомфорт. Навпаки, я бачу, як йому цей момент подобається. Артем не хоче чекати та витрачати час, тому він обережно торкається моїх обох рук, кладучи їх собі на шию. Я без жодних заперечень піддаюся, а мої долоні плавно обіймають його шию ззаду. По тілу проходиться миттєвий мороз, а дихання збивається.

Услід за цим хлопець притягує мене ближче до себе, міцно огортаючи своїми руками мою талію. Його пальці плавно рухаються уздовж моєї спини, задираючи її кожен оголений сантиметр. Уже шкодую, навіщо я вдягнула саме її?