Глава 12. ФЕСТИВАЛЬ «СПІВОЧЕ КОЛО»

Усі колоб’ята підхопилися на світанку — треба було закінчити приготування. Почали з розучування пісні, складеної Кругликом. Якісь пару годин, і всі вже бадьоро наспівували:

Сяйво нічне феєричне,

Зібрало всіх друзів у коло,

Та не дошкуляє нам холод,

Бо гріє нас чудо величне.

Зірка, зірка, зірочка,

Небесний колобок,

Зігрій нас чудо зірочка,

Неначе Коло-Бог.

До танку ми станемо дружно,

За руки візьмемось завзято,

Сузір’я нове — «Колоб’ята»,

Ми створимо рухом потужним.

Зірка, зірка, зірочка,

Небесний колобок,

Зігрій нас чудо зірочка,

Неначе Коло-Бог.

Нехай колобки всі у світі,

Єднаються в русі з зірками,

Неначе єдиної мами,

Безмежного Космосу діти.

Зірка, зірка, зірочка,

Небесний колобок,

Зігрій нас чудо зірочка,

Неначе Коло-Бог.

Костюми Медок вправно пошив, використовуючи старий морський одяг, канати та інші речі, знайдені у скрині на кормі, де вони збиралися роками наче спеціально для цієї нагоди. Завдяки майстерності колобка старий непотріб перетворився в незвичайне, супер-модне сучасне вбрання. Колоб’ята довго крутилися перед дзеркалом, приміряючи та припасовуючи нові обладунки.

Надійшов час танцю. Холодок гордовито вийшов наперед і почав демонструвати незвичайні танцювальні рухи — па, а друзі намагалися за ним повторювати. Нажаль, деякі рухи були такими складними та швидкими, що не лише незграбний Медок, але навіть Круглик не могли повторити. І хоча Холодкові це не дуже було до вподоби, але довелося йому спростити танець, які від того аж ніяк не програв, а зовсім навпаки — тепер його міг танцювати після певного навчання майже будь-хто!

Ще до опівдня усі колобки були вдягнені і повністю готові. І коли корабель пришвартувався до головного порту Холодригії, колоб’ята вже нетерпляче тупцювали біля трапу, щоб зійти на берег першими.

— Почекайте, гарячі голови! — окрикнув їх капітан Манго-Банго. — Це ж Холодригія, найбільший острів у океані. А ще — найхолодніший. Якщо ви зібралися пішки дістатися до Головного Видовищного Палацу, де відбуватиметься фестиваль, то туди докотяться лише три крижаних бурульки. А бурульки навряд чи зможуть танцювати чи співати!

— Але що ж нам робити? — злякано запитав Медок?

— Поспішати треба повільно! — відповів з посмішкою капітан. — Зараз ми розвантажимо трюм, і я викличу коловозика, що відвезе нас до Палацу лише за півгодини.

Довелося колоб’ятам чекати, хоча в них уже аж животики чухалися розпочати змагання.