Глава 9. ХЕЛАДОВИЙ ОКЕАН

Плавання до Холодригії виявилося справжнім випробуванням. Кожного дня ставало все холодніше, й холодніше. Через тиждень колоб’ята вже вдягли на себе весь одяг, що взяли з собою у подорож, але суворий мороз та північний вітер пробирали їх до самісінької серединки. Помічник капітана Кос-кос, побачивши, як друзі тиснуться до гарячої пічки на камбузі, спустився в трюм та дістав з комірчини три хутряних накидки.

— Вдягати ця одяг, — вперше за всю подорож заговорив з колоб’ятами суворий моряк. — Це хутро морський кріт. Дуже тепло! Не буде мороз!

Друзі взяли накидки і подякували помічникові. Це був чудернацький одяг — у нього не було ані рукавів, ані ґудзиків. Великий шмат дуже густого хутра мав посередині лише невеликий отвір для очей та носа. Але коли друзі накинули на себе хутро морського крота, вони відчули, що холод відступає. А ще через десять хвилин їм стало так тепло та зручно, що вони вирішили навіть прогулятися по палубі.

На містку стояв Манго-Банго, та смалив свою найдовшу люльку.

— Доброго дня, капітане, — привітався першим Медок. — А можна Вас запитати, що це за тварина така — морський кріт. Вона небезпечна?

— Доброго дня, доброго дня… — задумливо пробурмотів капітан, все ще заглиблений у власні думки. — О! Бачу Кос-кос про вас уже потурбувався. Він, насправді, лише видається суворим, а насправді він дуже добрий та благородний, хоча й вкрай скупий на слова.

— Так ми побачимо морських кротів? — не втримався і перебив капітана Холодок.

— Можливо… — посміхнувся краєчком рота, не випускаючи з нього люльку, Манго-Банго. — Це дуже цікаві, хоча й дуже обережні тварини. Вони живуть на багатьох островах, що оточують Холодригію. Ці острови повністю вкриті кригою, і там дуже холодно. Тому морські кроти живуть під поверхнею криги, риючи глибокі нори по всьому острові. А коли зголодніють, то пробивають шар криги, вилазять на поверхню, щоб пірнути зі скелі в море та вполювати трохи риби. Здобич вони складають у спеціальний мішок, який знаходиться у них на череві. Потім вони вистрибують на берег, пірнають у найближчу нору, закривають її снігом, щоб холод не потрапив до їхньої підземної оселі, і вже там, у темряві та затишку, ласують чудовою рибою.

— Як цікаво, спасибі, — подякував капітанові Круглик. — А яка риба водиться в цьому морі?

— По-перше, це не море, а Хеладовий океан! — повчальним голосом зауважив Манго-Банго. — А риби тут водиться різної дуже багато. Але найбільше тут — голконосої змерзлини. Морські кроти її дуже люблять, та й ми завжди ласуємо нею, коли буваємо у цих водах.

— Мабуть, вона вся вк-к-к-крита голками і от-т-т-труйна? — підозріло поцікавився Медок, який хоч і зігрівся під хутряною накидкою, але все ще цокотів зубами — чи то від холоду, чи то від переляку.

— Хе-хе-хе, — захихотів капітан. — Зовсім ні! Просто у цієї риби довгий гострий ніс, наче паличка. А на смак вона дуже-дуже солодка та смачна. Ми беремо її за ніс та лижемо, а вона потихеньку тане в роті та на язику.

— Я хочу її спробувати! — радісно заплескав в долоні Холодок. — Я люблю все холодне, а такої риби ще ніколи не куштував!

— Думаю, Бутер-Футер сьогодні пригостить вас голконосою змерзлиною, але лише після обіду, бо інакше від солодкого у вас зіпсується апетит! — вдаючи з себе суворого колобка, крізь посмішку промовив капітан.

Риба справді була смачною. Колоб’ята злизали кожен по три штуки, а Холодок навіть цілих п’ять. Більше їм не дозволив Бутер-футер, який сказав, що від змерзлини, якщо її з’їсти багато, може заболіти горло.

Після вечері до друзів в кімнату зайшов капітан.

— У мене до вас розмова, — поважно розпочав він. — Через три дні ми з вами припливемо на острів Ісла-Терра, де відбувається фестиваль маленьких колобків «Співоче Коло». Якщо ви хочете виграти, вам треба вже зараз почати готуватися. Треба скласти і вивчити пісню, розучити танок та придумати цікаві гарні костюми. Якщо вам буде потрібна допомога, ми з командою будемо раді вас підтримати, бо за час нашої подорожі усі вас дуже полюбили.

— Ми вас теж усіх дуже сильно любимо, — з цими словами Круглик підійшов до капітана, та обхопив його руками. Хоча «обхопив» — не зовсім вірний вираз. Капітан був досить огрядним, і щоб обхопити його, друзям довелося взятися за руки.

Капітан був дуже розчуленим, швиденько звільнився від колоб’ячих обіймів та вискочив з каюти. А колоб’ята розпочали радитися щодо свого виступу на фестивалі.