Глава 1. ШКОЛА

Круглика зліпили дев’ять років тому. Це було велике та урочисте свято. Тому у тісто, з якого виліпили нашого колобка, додали трошки смачних волоських горішків, жменьку коричневих родзинок і дрібочку ароматного ванільного порошку. Завдяки цьому Круглик вийшов старанним, розумним і спокійним, не те що його однокласник Бучка Колобчук, якого випекли з червоним палючим перцем та ще й передали солі.

Вчився Круглик у звичайній колобковій школі, що знаходилася зовсім поряд з його будинком — всього п’ять хвилин котитися. Вчився старанно, хоча і не був відмінником. Найбільше йому подобався урок рухлянтики, де усі колобки могли котитися по колу, стрибати у висоту та довжину, та грати у різні цікаві ігри. Найбільше Кругликові подобався «кошикобок». Це була така гра, у якій колобки, розділившись на дві команди, намагалися застрибнути у кошик, який висів на стовпі на половині поля суперників. А свій кошик потрібно було захищати, не дозволяючи колобкам з іншої команди туди застрибувати. У чиєму кошикові наприкінці гри знаходилося більше колобків — та команда і програвала. Круглик завжди був чемпіоном класу з кошикобоку, тому що першим застрибував у кошик суперників, надалі вже звідти спостерігаючи за ходом гри і даючи цінні поради членам своєї команди. Капітаном суперників найчастіше вибирали шумного Бучку. Він вмів дуже швидко бігати та високо стрибав, але постійно штовхав усіх на майданчику та багато галасував. Іноді, коли його команда програвала, Бучка починав червоніти, а в усі боки від нього сипався червоний перець, і тоді вчителеві навіть доводилося виводити Бучку з поля та поливати його холодною водою, тому що весь клас замість грати мусив чхати та витирати сльози.

Саме з цієї причини з Бучкою ніхто не хотів сидіти за однією партою — адже нікому не цікаво, щоб у нього посеред контрольної роботи закрутило у носі. А Круглик сидів за однією партою з найкращою дівчинкою класу — Сиркою Колобчук. Сиркою її назвали завдяки солодкій жовтенькій сирній начинці. Сирка була рум’яна та спокійна дівчинка з чудово випеченими кісками-колосками і вчилася на одні трійки. Трійка у колобків — це означало «дуже добре», двійка — «добре», одиниця — «майже добре», а поганих оцінок у них в колобковій школі ніколи не ставили. Кругликові Сирка дуже подобалася, тому що від неї так смачно пахло молоком, і ще тому, що вона дуже багато знала і часто підказувала Кругликові на уроках.

***

Вранці, ледь розтуливши очі та швидко почистивши зуби, Круглик пішов на кухню снідати. На сніданок усі колобки кожного дня їли смачну кашку, яка була їх улюбленою їжею. Кашка ця називалась: «Коловорот»

Коли цю кашку заливали молоком, на її поверхні спливали різні кольорові фігурки, зроблені зі справжнього шоколаду та мармеладу. Там були зірочки, хрестики, нулики, фігурки різних тварин, ромбики, квадратики, трикутнички та, звичайно, ціла купа різнокольорових фігурок колобків. Після цього кашу потрібно було перемішати і зачекати, доки усі фігурки зупиняться. І в залежності від того, як фігурки вишиковувались на поверхні молока, можна було дізнатися про всі події сьогоднішнього дня. Для того, щоб не помилитися, до кожної коробки каші додавалася спеціальна книжечка, де пояснювалося, що якщо три зірочки збираються навпроти червоного колобка, то це означає, що колобкові цього дня дуже пощастить, а якщо хрестик опинявся біля синього колобка, то можна було напевне чекати одиниці або зауваження про «майже хорошу» поведінку. І хоча не всі колобки вірили в таке ворожіння, але все одно кожен щоранку кидав хоч один зацікавлений погляд в свою миску.

***

Круглик швидко перемішав кашу і почав уважно вдивлятись у тарілку. Лишень тільки усі фігурки завмерли на своїх місцях, Круглик з задоволенням помітив, що рудий колобок зупинився поряд з нуликом (це означало, що його сьогодні в школі не питатимуть!), а зелений колобок опинився між зірочкою та лисичкою (цікаві, хоча й небезпечні пригоди, але точно з щасливим кінцем).

Радісний Круглик швидко доїв кашу і покотився до школи. По дорозі він зустрів свого товариша Медка. Круглик потис товаришеві руку, яка, як завжди, була трохи липкою, бо коли Медок кудись спішив чи хвилювався, у нього на долонях та на чолі з’являлися малюсінькі солодкі краплинки меду.

• Привіт Медку!, — голосно привітався Круглик.
• Привіт!
• Чого ти так швидко котишся? — запитав Круглик товариша, що голосно хекав.
• Так до уроку залишилося лише дві хвилини! — злякано вигукнув Медок продовжуючи котитися далі.
• То й що, ми ще запросто встигнемо, — здивувався Круглик.
• Встигнути то встигнемо, але мені ще треба віршик повторити і табличку множення...
• Тоді покотилися, — погодився Круглик, і товариші разом поспішили до школи.

В школі було як завжди гамірно. Дівчатка про щось жваво цвірінькали біля вікна, а хлопчики штовхались у кінці класу.

— Привіт усім! — крикнув Круглик, закотившись у клас.

• І тобі привіт, — відповів йому спокійний як завжди Макуня. Він ніколи не бавився з хлопцями на перервах, а завжди сидів за партою і читав якусь товсту розумну книгу.
• Який у нас сьогодні перший урок? — запитав у Макуні Круглик?
• Рахуватика.
• У-у-у... Знову ця рахуватика... Швидше б вже цей рік скінчився, — сумно мовив Круглик, підпираючи рукою щоку.
• В цьому році нам залишилось вчитися: один місяць, три дні та вісім годин, — злегка наморщивши лоба швидко підрахував Макуня. — А в наступному році рахуватики вже не буде. Замість неї ми вчитимемо бокометрію і рівнятику.
• А як на мене, то краще б ми частіше в зоопарк ходили чи у ботанічний сад, або мали шість уроків рухлянтики кожен день, — тихенько пробурчав собі під ніс Круглик, дістаючи зі шкільної торбини синенький зошит, гостру паличку та ароматне чорничне варення.