ВСТУП

Жили собі... Ні, не так. Були собі... Ні, і не так. Вони були і жили не собі. Вони були і жили для всіх. А може навіть коло-були, чи були-кули… Ну от, зовсім заплутався...

Вони — КОЛОБКИ!!! І не просто колобки, а колобки з чудового різнокольорового міста — Колобокія. Це місто знаходилось на півдні країни, тому там завжди було тепле море, чисте небо і яскраве усміхнене сонечко. Колобки сильно любили сонечко, адже воно було дуже на них схожим. У колобків навіть існувала давня старовинна легенда про старого мудрого білого колобка, який багато років котився на високу-превисоку гору. По дорозі він зустрічав багато страшних ворогів: зайця-загризайця, вовка-гризобовка, ведмедя-смакомедя і лисичку-укусичку. Усі ці страхітливі істоти охороняли дорогу на вершину високої гори. Але мужній мудрий колобок втік від них усіх. Одна лише руда лисичка своїми хитрощами ледь не заманила колобка у підступну пастку, але колобок був не з простаків. Останньої миті він вистрибнув з лисиччиної пащі, що лише безсило клацнула зубами, і заскочив на самісінький верх гори. З того часу кожного ранку цей добрий КолоБог вилазить зі своєї темної печери на верхівці гори і розпочинає мандрувати небом аж на інший бік моря. І цілий день він щедро дарує усім своє яскраве світло і тепло бабусиної печі. Але ця легенда сьогодні звучить по всьому світі. А наша історія зовсім про інше.

Спочатку познайомимося з головним героєм. Він таки дійсно був головним, тому що в нього, як і в усіх колобків зовсім не було тіла — одна лише голова, з якої росли маленькі, тоненькі ніжки та маленькі, тоненькі ручки. Тому, коли колобкові треба було швидко кудись дістатись, він не біг, а просто котився. Так виходило значно швидше і веселіше. Правда, іноді було важко роздивлятися навколо, оскільки усе дуже швидко крутилося, але кожен колобок, зрештою, звикав до цього. А ще він був дійсно героєм, але про це — трошки пізніше.

Звали нашого колобка — Круглик. А прізвище у всіх колобків з цього міста було однаковим — Колобчук. Адже усі вони були родичами. Наприклад в одному класі з Кругликом вчились дві його двоюрідні сестрички, три троюрідних братика, два дядьки, чотири тітки і навіть один чотириюрідний дідусь (хоча він був лише на півроку старшим за Круглика).