15

Поки Уляна прибирала в будинку, Мішель прокинулася й зійшла донизу. Вона, явно наслідуючи героїнь популярних  фільмів, замість халата начепила на себе Родіонову сорочку, що ледве прикривала їй сідниці. Зазирнувши на кухню, де Уляна саме протирала мийку, Мішель суворо поглянула на неї і наказала:

 — Зроби мені вівсянку і зелений чай з жасмином. І швиденько, бо я запізнююся на роботу!

Не чекаючи відповіді, вона вийшла до вітальні та ввімкнула телевізор. На весь будинок загриміла голосна музика.

Уляна дістала з шафи пакетик каші швидкого приготування, виклала в фарфорову мисочку і залила окропом. Клацнула кнопкою електрочайника. Знайшла  пачку чаю, саме такого, про який говорила Мішель. 

Коли поставила тарілку з вівсянкою та чашку з чаєм на тацю, то не знала, скільки цукру додавати, і вирішила подати цукор окремо — нехай Мішель сама покладе, скільки забажає.

Але та, побачивши перед собою цукорницю, розсердилась:

 — Це що таке?  Я не вживаю солодкого, щоб ти хотіла знати! Перебуваю на дієті від ведучої шоу “Зважені і щасливі”! Ти спеціально підсовуєш мені цукор, щоб я зіпсувала фігуру?

Уляна швидко забрала цукорницю зі столу.

 — Вибачте, будь ласка, — ввічливо сказала вона. — Я не знала.

 Але Мішель уже розійшлася — певно, пережитий вночі стрес просився назовні.

 — Все ти добре знала! — обурено вигукнула коханка Родіона. — Ти, шалаво фарбована, я ж знаю, з якою метою ти тут! Мене не обдуриш, хоч ти й прикидаєшся тупорилою! 

Уляна стояла мовчки, розуміючи, що сперечатися немає сенсу. Ця жінка на кожне слово відповідала десятьма, з яких кілька обов'язково були нецензурними. Тому вона вирішила просто дати їй викричатися, а сама в цей час подумки читала вірші Ліни Костенко. Вони завжди її заспокоювали.

Мішель раптом замовкла, мабуть, втомилася галасувати.  

 — Отож, слухай, щоб я більше не повторювала, — грізно заявила вона. — На Родіона губу не розкочуй. Він — мій! Він, щоб ти хотіла знати, збирається зробити мені пропозицію. Я бачила у шухляді його столу коробочку з обручкою. Має зробити мені сюрприз. тому нічого й не каже. Але знай — як тільки я переїду до цього дому, я тут же тебе звільню. Ти мені не подобаєшся. А Родіону на тебе наплювати! Навіть якщо ти залізеш до нього в ліжко, то це буде лише одноразовий секс. У нього таких, як ти, знаєш, скільки було?

Уляні хотілося затулити вуха, щоб не чути цих гидких звинувачень, але вона стояла, спокійно дивлячись перед собою. 

“Зароблю грошей на курси — і сама звалю звідси, — думала вона. — Не вистачало, щоб ця фіфа щодня влаштовувала мені скандали. Нехай сама тоді пере і прибирає…”

Її врятувало від нотацій Мішель те, що та поглянула на годинник і зрозуміла, що запізнюється на роботу. Так і не доївши кашу, Мішель залпом випила чай і. звелівши Уляні викликати таксі, кинулася нагору одягатися.

Коли двері за нею зачинилися, Уляна зітхнула з полегшенням. Тепер вона була одна вдома, тож могла спокійно і собі випити кави. 

***

Та довго на самоті  бути їй не довелося. Незабаром прийшла куховарка Валентина і заходилася готувати обід. Це була симпатична балакуча жінка років сорока, яка відразу  порозказувала Уляні останні новини та плітки, у тому числі, й про господаря.

 — Він збирається йти в депутати, — розповідала  Валинтина, ріжучи цибулю на  скляній дощечці. Втерла рукавом сльози, що виступили на очах, немов ця новина вкрай засмутила її.

 — Он як! — для підтримки розмови сказала Уляна. Чесно кажучи, політика її мало хвилювала.

 — Ага, — Валентина кілька разів з ентузіазмом кивнула. — Ти ж знаєш, там, у Раді, крутяться великі гроші. Звичайно, доведеться вкластися в передвиборчу кампанію, зате потім усе швидко окупиться.

 — Ясно… А це правда, що він збирається одружуватися?

Валентина кинула цибулю на сковорідку з гарячою олією, яка голосно зашкварчала.

 — Це хто тобі таке сказав? Мішель? — спитала вона іронічно.

Уляна кивнула.

 — Ото вір їй побільше! Видає бажане за дійсне! У Родіона таких дівчат було вже на моїй пам’яті з десяток. Але відкрию тобі таємницю — він любив тільки свою дружину, і думаю, любить її ще й досі. Тому й не одружується більше.

Це було щось новеньке. Виходить, у їхнього господаря була дружина? Цікаво, де вона зараз? Валентина сказала "любив” у минулому часі, отже вона…

 — Вона померла? — спитала Уляна схвильовано.

 — А ніхто не знає! — Валентина з ентузіазмом терла на тертушці помідори. — Я ще тут не працювала. мені моя попередниця розповідала. В Родіона з Адою — так звали його дружину — було дуже велике кохання. Він її прямо на руках носив. Але вона чи то знайшла когось іншого, чи ще щось. Подала на розлучення. А потім в один день просто взяла і зникла. Кажуть, усі речі залишила, нічого не взяла з собою. Родіон говорив, що вона виїхала за кордон. Але та жінка, що працювала тут до мене, клялася й божилася, що все не так просто. Вона, нібито, чула, що господар погрожував убити Аду, якщо та його покине. Ну от так…

— Ви думаєте, він її справді вбив?  — в Уляни прискорено забилося серце. Їй стало моторошно.

 — А звідки мені знати? — пробурчала Валентина, замішуючи тісто для піци. — Офіційно Ада досі перебуває у розшуку. Але, думаю, її не знайдуть — вже минуло занадто багато часу, та й у Родіона гарні зв'язки в поліції. Отак от. Багатим людям все завжди сходить з рук, моя дорогенька…