13

Уляна швидко дістала з шафи чисту постільну білизну, перестелила ліжко, а  ту постіль, що була на ньому раніше, забрала і  понесла до ванної кімнати. На сходах вона зупинилася, щоб пропустити господаря з його пасією. Мішель, побачивши дівчину, демонстративно ніжно притулилася до Родіона, майже повисла на ньому. Та Уляна зберегла байдужий вигляд, хоча їй чомусь було вкрай неприємно дивитися на цю картину.

Кинувши прання в кошик, який стояв у кутку ванної, вона вмилася, почистила зуби і пішла до своєї кімнати. Але варто було відчинити двері й вийти в коридор, як Уляна почула дивні звуки. 

З другого поверху долітали голосні жіночі крики. Було таке враження, що там когось убивають або катують. В Уляни аж мороз пішов по шкірі. Це ж треба, мабуть, її господар усе-таки виявився маніяком. Приводить сюди дівчат, знущається з них, а потім убиває. Мабуть, вона, як свідок, стане наступною жертвою…

Уляна заметушилася, першою її думкою було хапати свої речі і бігти з цього будинку якнайдалі. Але все ж її зупинило те, що Мішель, можливо, потребує допомоги. Якщо Уляна зараз втече, то потім усе життя її буде мучити сумління через те, що не порятувала бідолашну дівчину. Але треба було перш за все озброїтися. 

Вона побігла на кухню і схопила найбільшого ножа — того, яким куховарка різала м’ясо. Тримаючи в руках ніж, відчула себе трохи впевненіше. Почала підійматися сходами, стараючись ступати настільки тихо, наскільки дозволяло її взуття. Крики ставали все голоснішими, зрештою перетворюючись у жахливий стогін.

“Тільки не це, здається, Мішель уже конає”... — по тілу Уляни побігли мурашки, і вона що було духу кинулася до спальні господаря, вже не дбаючи про збереження тиші. Цокіт її каблучків лунко розносився по паркетній підлозі.

Двері до спальні господаря виявилися незамкненими. Уляна щосили штовхнула їх і, вражена, заклякла на порозі.

Мабуть, її поява з ножем у руках шокувала Родіона та Мішель не менше, аніж  її саму — картина, побачена на великому ліжку. Втім, ті зорієнтувалися швидко, похапали ковдри і прикрилися. Мішель виглядала цілою і неушкодженою, навіть не вірилося, що ще хвилину тому вона видавала такі жахливі звуки.

 — Уляно, що це таке? — першим зміг подолати  тишу, що запанувала в спальні, Родіон. Його голос став крижаним від обурення. — Як ти смієш вдиратися до моєї спальні без стуку? І навіщо тобі ніж?

 — А-а-а, вона ненормальна! — залементувала Мішель, ховаючись за Родіона. — Я боюся!

Уляна готова була провалитися крізь землю.

 — Вибачте, — сказала вона тремтячим голосом. — Я почула дивні звуки, і вирішила подивитися, чи все гаразд…

 — Так, усе чудово! — гарикнув Родіон. — Занеси ножа до кухні і йди спати!

Уляна похапцем повернулася й кинулася до виходу. За спиною вона ще встигла почути обурений голос Мішель:

 — Ти взяв за служницю якусь розумово відсталу! Може,  вона взагалі небезпечна для оточуючих! Завтра ж вижени її!

Уляна вже не чула, що відповів господар, бо чимдуж бігла вниз по сходах. Її серце калатало, щоки горіли вогнем. Вона спіткнулася і мало не полетіла вниз. 

Це ж треба —  перший день на роботі, а вже встигла стільки всього накосячити! Тепер господар точно її вижене!

Але в глибині душі,  попри всі неприємні думки, вона знову й знову поверталася до сцени, яку побачила у спальні. Звичайно, дівчина не була зовсім дрімучою, вона читала книги, дивилася фільми і мала уявлення про те, яким чином відбуваються інтимні стосунки між чоловіком і жінкою.

Проте вперше вона побачила усе це наяву, і побачене викликало в неї глибоку огиду. Це нагадувало не людей, а якихось тварин. І ще ті крики… 

“Ні, я ніколи в житті не буду займатися чимось подібним, — подумала вона. — Це так огидно!”

І раптом, сама не знаючи чому, заплакала. Сльози текли по її щоках, плечі здригалися від ридань. Навіть уже лежачи в ліжку, вона не могла заспокоїтися. Можливо, дався взнаки сповнений тривог і хвилювань день, а чи була на те інша причина? Дівчина не знала…