Із райцентру приїздив якийсь слідчий, перевірити анонімний сигнал, чи справді одна з могил на цвинтарі була розкопана. Ознаки вандалізму якщо і були, то вода їх змила. Усі могили виглядали цілими наскільки це можливо після такого потопу. “Чого його копатися в тому, що знать мені не треба”- зародилася у нього думка, як помітив похилений хрест. Та й поїхав собі розслідувати щось важне.
А мій дідусь справді пережив усіх своїх цімборів*. Чи виконав Мольфарське завдання - ніколи не розказував. Знаю лише, що таких посух і потопів, як то було тоді, в 60-тих, в селі більше не траплялося.