3. Невдячні

Як сонце подужало Високу Кобилку*, в їхній низині просвітліло і Шепуниха переповзла з задушливих обіймів Сну в  знайомі кліщі Страждання. Зранку воно було поблажливим до старої. 

Поки Аньця  не встала, Шепуниха лежала тихо.

Ну, брехати вона не буде, що нікому зла не робила. Але то зло було їм за навчання. 

Он Теренцяня  десять років не вітається, як всох її виноградник. Злила їй під лозу мертвої води. 

Було за що: зайшла до них Шепуниха перед Різдвом - солі попросити та й на вина погарчик*. Двері перед носом зачинили- ви, бабо не знаєте, що в Святий вечір жони* вдома сидять, бо серенчу* можуть забрати ? 

Пошкодували від старої серенчі і вина - заслужили.

В дальньому кутку у Бокотів хата стоїть пусткою. Пані вчителька зобижала* її Аньцю в школі. То й закопала їй у правильну ніч жмут з волоссям і голками перед вікнами. 

Мала Бокота перестала рости на роки, в потім за пару місяців вимахала, як стовп. І одним днем впала мертвою- серце не встигало рости за кістками.

 Решту в хаті теж болячки поклали.

Усе, що згадувалося, було справедливим. Хорошим на погане вона не відповідала.

Але ж і доброго  вона їм робила.  Щось болить- до Шепунихи. Заміж не беруть- знано, кого просити. Хтось розродитись не може - кличте бабу. А як хто помер- то гидували своїх обмивати. Усі, до кого вона скоро приєднається на Цвинтарній горі, її руками обмиті. 

Образа гепала їй у вуха, як бубен.

*Висока Кобила - назва гори в тій місцевості.

*Погарчик - склянка для води, вина, горілки

* Жони - жінки

*Серенча- удача, ( Серенча-  то не просто слово, то справжній культ  в тих місцях. За неї краще триматися зубами, навіть, якщо і відьму доведеться образити. Є навіть приказка - не бери красиву, бери - серенчливу, тобто ту, якій щастить)

*Зобижати - збиткуватися, знущатися, ображати