7

Маргарита

- Ну, розповідай, як ти? Як життя? На жодній зустрічі випускників тебе не було, - запитально дивлюся на колишнього однокурсника.

- Та як. Мотався перші роки, розкручувався, не до цього було. Потім одружився, теж якось не до поїздок сюди стало, сама розумієш.

Опускаю погляд на його праву руку, пальцями якої Паша неквапливо прокручує склянку з рідиною бурштинового кольору.

- Якщо шукаєш каблучку, то її немає, - усміхається він.

- Розлучився?

У грудях неприємно ворушиться навіть при вимові цього слова.

- Так.

- Не зійшлися характерами?

Неввічливо ось так розпитувати, але ця тема настільки гостро в мені відгукується, що не запитати я не можу.

- Та як сказати. Наш шлюб і шлюбом-то назвати було складно. Навіть якщо чесно не розумію на чому ми протрималися два роки. Наташа модель. Досить відома у своїх колах. Вона часто відлітала на зйомки, заходи, покази. Я зі свого боку теж на місці не сидів. Перетиналися зрідка вдома, постіль, вечері в ресторані, іноді спільні поїздки у відпустку. Власне, це все. Начебто обох усе влаштовувало, а потім зрозуміли, що звикнути жити нарізно не є добре. Мені захотілося стабільності, дітей, а вона виявилася не готова кинути кар'єру.

- Мені шкода, - співчутливо дивлюся на нього.

Якщо Паша готовий був до дітей, отже, з його боку все було серйозніше, ніж з її, а значить і переживав він розрив важче.

- Та все нормально. Краще відразу, ніж через кілька років вона б звинуватила мене в тому, що я затягнув її в домашню рутину, і пустилася у всі тяжкі.

Ці його слова проходяться вістрям леза по моєму серцю. Рутина, значить. Виходить, Ельдар теж пустився берега, коли зрозумів, що роки його молодості пішли на дружину і розвиток бізнесу? І він вирішив нагнати все згаяне з Танею? Або не тільки з Танею... на це запитання він не відповів.

- Як сама, Рито? - Паша з цікавістю схиляє голову на бік, - Пам'ятаю, коли ми закінчили універ, ти відразу заміж вийшла. Нічого не змінилося, ви все також разом?

Серце стискається і тріпоче в агонії.

- У мене все добре, - нахабно брешу, щоб позбавити себе необхідності пояснень.

Паша полетить до себе, а мені зараз, щоб хоча б щось пояснити, потрібно видерти душу назовні. Не хочу цього. Не зможу.

Не знаю, що написано на моєму обличчі, але далі Паша не розпитує про Ельдара.

- Чув, у тебе дочка є.

- Так, є, - при думці про моє сонечко в грудях теплішає. - Поліні п'ять років.

- Чудово. Я б теж хотів доньку. Але спочатку сина, щоб у неї якщо що був той, хто може за сестру в щелепу дати.

- Звучить, як гарний план. Залишилося знайти ту, з ким його привести у виконання.

Паша кілька миттєвостей задумливо дивиться на мене, а потім киває.

- То ти опікуєшся донькою, чи встигаєш працювати?

- Встигаю. Роботи насправді багато, бо я тримаю салон краси разом із Танею, - ім'я подруги вилітає на автоматі, просто тому що Паша знає її, а я поки не встигла перелаштуватися.

Звикла відповідати нашим спільним знайомим, що ми з нею разом володіємо салоном.

Уздовж хребта холодок проходить.

Тільки зараз приходить думка про те, що мені доведеться ще не раз зіткнутися віч-на-віч із колишньою подругою, тому що ми не просто зрідка бачимося в батьків або за чашкою кави в кав'ярні, ми пов'язані одна з одною спільним бізнесом.

- Ясно, і як у неї справи? Заміж не вийшла?

Різко підкидаю на Пашу погляд. Відчуваю, як грудна клітина починає часто підніматися й опускатися від прискореного серцебиття. Розумію, що він просто цікавиться. Для нього вона така сама колишня однокурсниця, і йому цікаво довідатися про її справи, як він щойно розпитував про мої, але вичавити з себе відповідь не можу.

Що сказати?

Що справи в неї чудово? Що можливо, просто зараз вона проводить час із моїм чоловіком?

Із силою стискаю келих, а живіт скручує спазмом.

Занадто багато тем, які болісно резонують у мені.

Від відповіді мене рятують кілька людей, які несподівано підійшли до нашого столу.

- Добрий вечір, - бадьоро вітається чоловік років п'ятдесяти, - Вибачте, що заважаємо, ми всього на секунду.

- Ігоре Степановичу, - Паша з посмішкою встає з крісла і тисне простягнуту руку його знайомого, - Ви коли прилетіли?

- Та ось тільки що. У фойє всі перетнулися, а тут ти вже, та ще й не один.

Двоє чоловіків і одна жінка з цікавістю розглядають мене.

- Це Рита, моя однокурсниця, - представляє мене Паша.

- Добрий вечір, - ввічливо киваю я.

- Добрий, Маргарито. Я Ігор Степанович, а решту телепнів Вам знати не потрібно.

- Ну-ну, - плескає його по плечу другий чоловік, - Віталій, а це Катерина, - вказує на привабливу молоду жінку, що стоїть поруч. - Радий знайомству. Ви теж керівник комп'ютерної компанії?