1

Маргарита

- Матусю, ти така гарна сьогодні!

Поліна підіймається на стілець і дивиться на мене великими синіми очима. Не можу дивитися на неї без щемливого відчуття в серці. Донька точна копія свого батька. Таке саме темно каштанове волосся, сині, як море, очі й усмішка, що збиває наповал.

- Дякую, сонечко, ти теж!

- А де тато? Я хотіла йому подарувати малюнок до вашого свята.

Оглядаю святково прикрашений намет і знаходжу чоловіка в компанії його друзів. Машинально посміхаюся. Ельдар тримає в одній руці склянку з віскі, іншою жестикулює, активно щось розповідаючи чоловікам. На ньому стриманий чорний костюм, а під піджаком сорочка, розстебнута на кілька верхніх ґудзиків.

Ми стільки років разом, а в мене досі від нього голова обертом. Повірити не можу, що рівно десять років тому цього дня ми стали чоловіком і дружиною. З одного боку, це величезний термін, за який ми пройшли чимало випробувань, зміцнилися у своїх почуттях, встали на ноги, а з іншого, час промайнув як один день.

- Поль, тато он там.

Простеживши, куди я показую, Поліна несеться до Ельдара, а я збоку спостерігаю, як він, помітивши її, відставляє свою склянку й одразу ж підхоплює малятко на руки.

Зосереджено розглядає малюнок, а потім широко посміхається і цілує її в щічку.

- Пані та панове, гості сьогоднішнього торжества, прошу хвилиночку уваги, - привертає загальну увагу ведучий, - Як нам відомо, наші ювіляри підготували один одному привітання. Почнемо, мабуть, із Маргарити. Прошу Вас, піднімайтеся до нас на сцену.

Гості у передчутті чекають поки я піднімуся і візьму мікрофон. Ні, я не буду нічого говорити. Сьогодні я вирішила зробити щось дуже особливе. Для нашого з Ельдаром дня я написала пісню, в яку вклала всі свої почуття до нього.

Зупинившись на сцені, знаходжу його очима і схвильовано посміхаюся. Ельдар стоїть прямо по центру, так і продовжуючи тримати Полю на руках, і дивиться прямо на мене.

Рвано втягую в легені повітря. Сподіваюся, йому сподобається.

Звучить повільна музика, на мене звернені погляди кількох десятків пар очей. Я прикриваю повіки і починаю співати. Голос у мене хороший, з цього приводу я не хвилююся. Колись давно займалася вокалом і тепер іноді можу дозволити собі згадати минуле.

Коли розплющую очі, зустрічаюся поглядом з Ельдаром. Тепер він уже стоїть один, а Поля сидить на руках у моєї мами за сусіднім столом.

По шкірі біжать мурашки від його пронизливого погляду. Чоловік не посміхається, але дивиться настільки уважно, що я гублюся в здогадках подобається йому чи ні. Останнім часом його настрій дуже мінливий через проблеми на роботі, і я не завжди можу вгадати його реакцію на ту чи іншу подію.

Наприкінці другого куплету спускаюся вниз і, не припиняючи співати, підходжу до нього. Зупиняюся на відстані кількох сантиметрів, а він раптово кладе руку мені на талію і притискає до себе. Другу долоню кладе мені між лопаток.

Від радості в мене слабшають коліна. Йому сподобалося.

Доспівавши пісню, я тону в шквалі оплесків, і передаю мікрофон ведучому.

З обіймів мене Ельдар не випускає. Притискає міцніше і веде носом по шиї.

- Це було... несподівано, - усміхається, злегка відсторонюючись.

- Але приємно несподівано? - обплітаю його шию руками і схиляю голову на бік.

- Дуже. Дякую, кохана!

Його губи торкаються моїх, викликаючи хвилю тепла під шкірою.

- Це ще не всі сюрпризи на сьогодні, - шепочу йому грайливо, а потім відсуваю краєчок декольте, демонструючи мереживо нової білої білизни.

Я купила її спеціально для сьогоднішнього дня. Напівпрозора, спокуслива, вона буквально волає про те, що я належу йому. Хочу належати завжди.

Сині очі темнішають, а пальці на моїй спині сильніше втоплюються в шкіру. Ельдар схиляється і гуркоче мені на вухо:

- Дражниш! Я ж не дочекаюся закінчення свята!

- Трохи, - до щік приливає фарба, бо ми в центрі уваги.

За нами всі спостерігають, але хіба це чоловіка коли-небудь бентежило?

Якщо він хоче мене, він говорить про це хоч би де ми були, тож наша близькість ніколи не обмежується лише стінами будинку. Щоправда, останнім часом було інакше...

Про це думати не хочеться, тому я м'яко посміхаюся і кладу долоню на його широке плече.

- Але гадаю, нам усе ж таки треба залишитися. Не дарма ж ми стількох гостей покликали.

Ми трохи танцюємо, а потім взявшись за руки, підходимо по черзі до всіх гостей. Сьогодні за шикарними столами, прикрашеними рожевими композиціями квітів, присутні мої батьки, батьки Ельдара, наші з ним спільні друзі, яких за десять років зібралося не так уже й багато, але всіх їх можна щиро назвати найближчими. А також ми запросили його колег і моїх дівчат із салону.

У якийсь момент Ельдару телефонують, а я, користуючись моментом, сідаю за стіл до своїх подруг.

- Слухай, Рито, як ви все чудово влаштували! - тягнеться до мене Світлана, - Навіть уявити боюся скільки це все коштує.