14

Відразу ж думками повертаюся в часи дружби нашої трійці, в наше дитинство... В один із тих днів, який мені добряче відкарбувався в пам'яті...

- Гей, а куди це ви зібралися? - Звучить позаду голос Єгора, і звучить так голосно, ніби десь почалася пожежа і ми головні пожежники цього міста та запізнюємося на об'єкт.

- Ми з Назаром вирішили сходити на ставок покупатися, тож йдемо додому за рушниками, - на вулиці липень місяць, сонце так настільки безжально палить, що дихати немає чим. Тож прохолодна вода це те що треба в такий жаркий день. Так сказати, те, що лікар прописав.

- А мене чого не покликали з собою? - Ставить руки в боки Єгор і таке враження, що скоро нас насварить, як то деколи роблять батьки, коли ми втинаємо якусь дурню. Тільки от Єгор не тато і не мама. Так, він на три роки старше від мене з Назаром, але по поведінці таке враження, що вже дорослий дядько, а не хлопчина п'ятнадцяти років.

- Ми ж тебе кликали, ти сказав, що тобі це не цікаво, - вступає в розмову Назар, і справді говорить те, що й було насправді. Єгор відмовився з нами піти купатися, бо цитую "це дитячі забавки, а він вже дорослий і йому ніколи бовтатися у воді". Я ж кажу, хлопець ні з того ні з сього вирішив, що він вже дорослий і весь світ крутиться навколо його ніг. 

- Все вірно, Азар, все вірно, - тоді чому він причепився до нас? Я б вже хотіла плигнути з головою у прохолодну воду, а він щось хоче, тільки правда і сам не вирішив, що саме він хоче. - Тому ми йдемо з тобою грати з пацанами у футбол.

І ніби його слова не можуть підпадати навіть під найменшу критику чи не згоду, Єгор розвертається та прямує у бік футбольного поля, де вже потроху збираються інші учасники спортивного змагання.

- Але я не хочу! Зараз дуже спекотно задля футболу, - Назар явно не поділяє намірів свого товариша, тож не поспішає слідувати за ним, а своєю відмовою змушує Єгора зупинитися та все ж розвернутися до нашої пари. - Тим паче чим Мілана буде займатися в цей час? Вона ж грати не буде, а сидіти й чекати, поки ми пограємо, то це жарко і вона може отримати сонячний удар. Ти про це подумав?

Так воно і є насправді. Навколо майданчика ні одного дерева, ні навіть найменшого куща, а додому Єгор мене не відпустить, бо, знову ж таки його цитати "я перед твоїми батьками головою ручаюся за тебе". І я звичайно рада, що він хоче зберегти свою голову на плечах, але чи думає він про мене в цей момент і про мою голову, яка можна добряче викип'ятитися під цим палючим сонцем? Тож мені дуже приємно, що Назар враховує мої інтереси. 

- Ти, - Єгор у два кроки долає відстань, яка була між ним та Назаром, і підійшовши, тикає пальцем в груди, - будеш грати у футбол. І будеш грати стільки, скільки того буде потрібно. А Мілана вже не грудна дитинка, повинна боротися з труднощами. Не завжди все буде солодко та приємно. Час ставати дорослою!

- Кого ти з себе корчиш? - Поки я стояла в шоку від таких слів свого товариша, Назар соплі не жував, а перейшов у контрнаступ, і відверто почало тхнути смаженим... Конфліктував народжувався прямо на моїх очах.

- Того, хто відповідає за тебе, молюска, і за цю дівку, - те, що Єгор хоче здаватися дорослим, але таким не являється, навіть видно по цій ситуації. Замість того, щоб ввімкнути холодну голову та вирішити все мирним шляхом з молодшим другом, він тільки його ще більше провокує. - Чи ти хочеш, щоб я розповів батькам, що ви мене не слухаєтеся і робите все мені на зло? Щоб підставити мене?

- Що? Що ти мелеш? Яким це чином підставити? Ти перегрівся на сонці чи що? - Ось-ось ситуація вийде з-під контролю. Єгор тільки радий тому, що Назар завівся, він навіть не приховує посмішки задоволення, що він вивів свого друга на емоції. А Назару схоже вже буде важко зупинитися, і навіть попри те, що він менше й у зрості й у комплекції за Єгора, полізе на рожен. Я в цьому навіть не сумніваюся. Тож варто діяти. Негайно.

- Назар, Назар, заспокойся, - підходжу до хлопця та беру його руку у свою, бажаю перемикнути його увагу на щось інше, ніж на суперника, який ще пару хвилин тому був другом, - давай ви трішки пограєте у футбол, а вже потім сходимо на ставок. Зі мною нічого не трапиться, не переживай. Ви пограєте, а потім всі разом підемо купатися. Так навіть буде краще.

- Ага, Азарчику, пішли, маленький, - Єгору явно не сподобалося те, що я схопила Назара за руку, тож хапає його за лікоть та висмикує від мене, - ти ж не хочеш, щоб я розповів твоєму татусю, як ти розбив вітрину в нашому місцевому магазині? Як думаєш, його порадує ця новина?

Тато Назара був старого загартування, тримав свого сина в жорстокій дисципліні, тож якби він дізнався, що його син розбив скло у магазині, то хлопцю було б непереливки... Батько б навіть не звертав уваги на те, що це трапилося випадково. Йому було б начхати. Назар отримав би добрячої прочуханки...

Єгор вчиняв підло, дуже підло. Він знав на яку мозоль варто надавити, щоб було дуже боляче. І безжалісно на неї давив.

Минуло чимало років, ми вже всі не діти, всі кардинально змінилися... Але у Єгора залишилося оце вміння бити під дих, підгинати людей під себе будь-якими методами. 

- Звичайно, не проти, ми все ж таки скільки років дружили, - відповідаю нареченому і при цьому натягую на своє обличчя маску, на якій зображена мила усмішка. В той час, як всередині розпочинається хаос у передчутті завтрашнього дня...

***

Спала я дуже погано, дуже і дуже погано, і не через те, що це була моя перша шлюбна ніч, а я б навіть сказала навпаки - не спала тільки для того, щоб цієї шлюбної ночі як такої й не трапилося. Ну в класичному вигляді, коли ми уявляємо, чим займається наречений та наречена після свого власного весілля. І ні, варіант з підрахунком коштів у конвертах ми відкидаємо відразу, я не про те, точно не про те...

Чесно кажучи, я не могла заспокоїтися в тому плані, що Єгор покине спробу добратися до мого тіла. Тож кожної хвилини я очікувала підстави, кожної миті прислуховувалася до того, що робиться на другій половині ліжка... Саме тому змогла заснути тільки під ранок. І скоріше це було через те, що я морально та фізично вимоталася за цей день та практично всю ніч, тож організм сказав "прощай, завтра побачимося, невдячна ти скотина", і я поринула в сон.