10

- Але ж... але ж..., -  як тільки Єгор виголосив, що саме він хоче зі мною зробити, так і відновив свій рух, а у зв'язку з цим і мій, точніше я знову почала ковзати по підлозі у своєму святковому взутті, - але ж ми домовилися після весілля.

Це має звучати як аргумент. Ми справді домовилися, що наше, так сказати, тілесне злиття станеться вже після весілля. Що саме після цього свята ми віддамося плотським втіхам та перейдемо на новий рівень. Ми з Єгором не змовляючись вирішили саме так, тож все було обумовлено завчасно. Я наразі не брехала. Але... Сенс був не в цьому, а в тому, що я не хотіла. Наразі я не хотіла опинитися десь наодинці з нареченим та віддатися емоціям. Не бажала саме зараз підійнятися на щабель вище у наших відносинах. І все через те, що Єгор поводився дуже дико. Він був грубий зі мною, його рухи були різкі, а найголовніше - мені здавалося, що здоровий глузд практично покинув мого нареченого, і тепер він під властний якомусь неконтрольованому пориву. Який мені ну от зовсім не подобався. Я боюся його...

- Ну і? - На щастя, чоловік зупинився, тож я змогла дещо розслабитися та перевести подих, бо кисть, за яку схопився Єгор, вже добряче нила від його грубих дій, але це було ніщо у порівнянні з тим, що я бачила в його очах. А там було безумство. Таке враження, що все затягнуло туманом, і з цього туману з секунди на секунду полізе нечисть, яка нічого хорошого з собою не принесе... - Розпис був? Був. Кільцями обмінялися? Обмінялися. Тепер ми офіційно чоловік та дружина? Так. В чому тоді проблема, Мілано?

- Так, це все правда, ти все вірно говориш, - варто було Єгора дещо остудити, дати зрозуміти, що він має рацію і я нічого проти не маю, бо мені справді було дуже страшно біля нього. В такому стані я його ще не бачила, і краще б ніколи не побачила... - Але як же гості? Люди прийшли на свято, щоб розділити щастя та радість разом з нами. Хіба варто їх змушувати очікувати? Це ж не красиво...

- Кохана, ти все вірно підмітила - люди прийшли сюди, щоб за нас порадіти. Якщо ми з тобою зараз гарненько так повеселимося, то думаєш вони не порадіють за нас? Не будуть щасливі за нас з тобою? - Певно наречений очікував якоїсь відповіді від мене, бо допитливо почав вдивлятися в обличчя. А я... Я не знайшла нічого вартісного, щоб на це відповісти. Я не поділяла такої думки Єгора, але й не могла наважитися суперечити йому через ті причини, про котрі ви вже добре знаєте.  - Чи ти не хочеш мене, га? Можливо в цьому причина, кохана?

Скільки натиску було в цьому "кохана", скільки вмістилося в цьому слові попередження про можливу небезпеку. Єгор таке враження навіть не припускав того, що такий розвиток подій взагалі ймовірний, а якщо я все ж відповім, що не хочу...

- Та ні, звичайно хочу, - єдина правильна відповідь в такій ситуації, коли нареченому рвало дах, і я не хотіла потрапити під ці завали, які мене могли добряче придавити, а то й взагалі поховати під собою, - просто це так...

- От і добре, тоді нічого втрачати дарма час! Думаю одним підходом все не обмежиться, аж надто довго я очікував свого десерту, - монолог з вуст нареченого вилітає так швидко, що я навіть не встигаю все проаналізувати, в той час, як Єгор дарма часу не втрачає і знову починає тягнути мене. В якомусь конкретному напрямку. 

І куди ж? Невже він ознайомився зі всіма приміщеннями, де можна усамітнитися? Коли  це? Та головне з ким? Мене знову починає плющити від згадки про сумочку Адель в його руках. Варто тільки подумати, що мого нареченого щось поєднує з моєю найкращою подругою...

Напевно, це не день Єгора. Навіть попри те, що сьогодні він одружився і сьогодні по факту його свято. Але схоже не все буде для нього так добре. Хоча не факт, що і для мене також...

Наречений кидає спробу мене кудись затягнути, ставить наразі це бажання на паузу, адже починаються якісь вибухи. Постріли. Це все відбувається на вулиці, тому що чується доволі таки приглушено, але навіть попри це, цей звук з вулиці чутно аж сюди. Прекрасно можна розрізнити шум, крики людей, вибухи...

- Що за...? - Єгор озвучує те, що крутиться й у мене в голові, а після ми переглядаємося та навіть не змовляючись біжимо до головної зали. Туди, де знаходяться наші гості. Туди, де й відбувається цей гармидер, котрий не стихає, а таке враження тільки набирає обертів... Тільки посилюється з кожною секундою...

Хаос в ногах - хаос в голові. Чим швидше я мчу до головної зали, взагалі наскільки це реально у весільній сукні, тим швидше пролітають різні думки у моїй голові щодо того, що могло трапитися. Не знаю чому, але мозок підкидує варіант з Назаром. Що це саме він щось втнув. Він зробив якусь дурню. Хлопець очевидно проти мого з Єгором весілля, і тому міг зірвати його. Будь-яким способом. Навіть настільки радикальним способом, як стрільба... Схоже, слова Назара про те, що мені не варто зв'язуватися з таким як він, виявилися правдою, а тепер через те, що я на мить втратила зв'язок з реальністю та піддалася емоціям поряд з ним, через це тепер можуть постраждати інші люди...

***

В минуле...
***
- Привіт, - варто мені тільки побачити Назара, як дурна посмішка розповзається на моєму обличчі, а метелики в животі розпочинають такі веселощі, що їх не реально стримати, - вирішив відразу перейти до десерту? - І тягнуся до чоловіка з поцілунком, на який він тут же відповідає, але як тільки я роблю спробу до нього притиснутися якомога ближче та дати тим метеликам свободу, чоловік не дає цього зробити та дивиться прямо мені в очі. Ніби заглядає в душу.

- Мілано, нам варто поговорити, - на мій превеликий жаль, Назар не перебуває в тому грайливому настрої, в якому знаходжуся я в цю мить, він максимально серйозний та сконцентрований, - я не дарма тебе сюди запросив, тут ніхто сторонній не почує нашу розмову.

І не очікуючи, поки я щось відповім, проводить вглибину готельного номера та садовить на крісло, а сам розміщується навпроти. Коли коханий повідомив назву готелю, в якому хоче зустрітися, я як скажена носилася по своїй квартирі задля того, щоб якнайкраще підготуватися до цієї зустрічі. Трішки косметики, парфуми, завила волосся, підготувала святкову сукню, а як вишенька на цьому торті - те, що знаходиться під цією сукнею. Там був такий гарячий комплект спідньої білизни, що Назар би точно оцінив, точно не залишився байдужим до моєї підготовки. А тут... Схоже я дарма старалася, адже немає навіть натяку на те, що коханий перебуває у вірному настрої. В тому настрої, в якому ми завжди знаходимося поряд одне з одним. Коли між нами радість, пристрасть, насолода... Я обожнюю цей вибухонебезпечний коктейль, а тут... Настрій миттєво падає нижче нуля.