5

- Друже, - тепер вже настала черга Єгора вражати своїм льодовим голосом, від якого мені враз стало настільки холодно, ніби на вулиці не цілком комфортна погода, а середина лютої зими, - а ти не розповіси детальніше, що означають твої слова "такий як ти"? Це який?

Наречений ступив крок до Назара, і таким чином скоротив відстань між ними до мінімуму, вони тепер настільки близько були одне від одного, що стикалися лобами. Якщо десять секунд тому було гаряче, то наразі доходило до точки кипіння...

- Гей, хлопці, ви чого? - Я не мала права просто стояти та витріщатися на те, як ці двоє бажали набити пики одне одному й не цуралися цього. Їх не бентежило ні те, що навколо зібралася цікава публіка, котра вже кидала свої зацікавлені погляди в наш бік, ні те, що ми тут зібралися зовсім з іншого приводу, ніж мордобої...

Я спробувала стати між ними, але Єгор владним рухом перегородив мені шлях. Поставив руку так, що вона спрацювала як шлагбаум проти якого не попреш.

- Кохана, не заважай, - наречений певно подумав, що його руки не вистачило задля того, щоб я усвідомила, що не варто лізти в їхні вияснення відносин, тож супроводив свої дії ще й словами. Зробивши при цьому акцент на "кохана", начебто вважав, що Назара може зачепити той факт, що я кохана Єгора. Що саме йому належу.

І... Я настільки була зосереджена на обличчях цих двох чоловіків, що від мого погляду не приховався той факт, як загорілися диким вогнем очі Назара. Як його лице таке враження стало гостре, немовби лезо ножа, котре будь-якої миті готове порізати на шматки Єгора. Назар зреагував на слова мого нареченого, ці слова справді його зачепили... Зачепили за живе.

- Так що, Азарчику, поясниш мені, що ти мав на увазі? - Як же зневажливо це звучало. Азарчику... Ніби-то Назар був малолітним хлопчиком, котрий загородив шлях дорослому дядечку, і який має в долі секунди зникнути з горизонту, щоб цей дядечко не насварив його за непослух. 

- Та звичайно, Єгорчику, - обличчя Назара спотворилося у вищирі, ніби він прийняв правила гри мого нареченого, а після...

Все відбулося так швидко, ніби ввімкнули ролик і поставили його на прискорення. Назар підіймає праву руку, чи то задля того, щоб вдарити Єгора, чи то задля чогось ще, але не встигає зробити нічого з того, що планував, адже з обидвох сторін до нього підбігає двоє мужиків та скручує чоловіка. При цьому відтягує його від супротивника.

- А ти не зраджуєш своїм традиціям, вічно тягаєш за собою цих ланцюгових псів, - таке враження, що Назар взагалі не здивувався тому, що його скрутили й тепер перебуває в такому гарному настрої, в якому не був до того, як знаходився в компанії двох здорованів. Які не зрозуміло звідки появилися та не зрозуміло що тут робили. Судячи з усього це охорона Єгора. Ось тільки логічне питання постає - а на який біс вони тут потрібні? Чому приперлися на... весілля свого боса? Нам щось загрожувало чи що?

- Так що, ти все ж повідаєш, що ти хотів сказати цими словами? - Притаманна риса характеру мого нареченого - якщо він стоїть на своєму, то стоїть на своєму до кінця. Так і зараз він точно не відстане від свого давнього товариша, поки той не пояснить йому, що він мав на увазі.

- Так може твої довбні мене відпустять? Чи невже сам Єгор Батькович боїться такого як я? - Назар провокує, він може дуже легко зараз отримати по носі від Єгора, адже обидві його руки заведені назад цими здорованями. Але на диво мій наречений дає своїм підопічним якусь німу команду, що ті в наступну секунду відпускають Назара. Дають йому випростатися.

- Ну? Я очікую, не затримуй мене з коханою, - знову, знову наголос на тому, що я його. Ніби здобич, яку він як досвідчений мисливець тягне до себе додому після вдалої вилазки.

- Ніколи б не подумав, що на таке черстве та беземоційне мурмило, як ти, - на цих словах Назара нахиляється та підбирає букет квітів, котрі випали у нього з руки в той момент, коли його скрутили, - поведеться така, як Мілана.

- Як бачиш, повелася і безмежно щаслива зі мною, - Єгор насолоджується тим, що я його наречена. Що я його без п'яти хвилин дружина. Що я його. Він настільки кайфує від цього, що навіть не зважає на не надто приємні слова з вуст противника.

Якби в цю мить хтось запалив сірник, то мені здається все б навколо зірвалося до чорта, адже повітря було неймовірно наелектризоване...

- Що ж, тоді злагоди та любові вам, молодята, - Назар натягнув на своє обличчя маску усмішки та гарного настрою віддаючи мені букет, але я то прекрасно бачила, які емоції нуртували всередині нього... Зовсім протилежні до того, що виднілося ззовні. - Жаль, не зможу поділити радість від ВАШОГО дня...

***

- Навіщо ти так з ним? - Поки не появилася фея, котра мала офіційно озвучити нас з Єгором "чоловіком" та "дружиною", я вирішила поставити питання, котре не давало мені спокою. 

- З ким це з ним? У вас сьогодні день дурних питань чи що? - Наречений прекрасно знав, про кого йдеться, але йому так само як і десятьма хвилинами раніше, хотілося детально почути формулювання питання. Ніби-то він сьогодні став дятлом, якому голова потрібна тільки задля того, щоб нею безпощадно лупити по дереву. Але явно нею не думати.

- З Назаром, - гаразд, хоче почути, то нехай чує, у мене язик не відсохне, якщо я промовлю пару зайвих слів, - чому ти так бурхливо відреагував?

- Бурхливо? - Запитально підійняв брову Єгор, начебто не усвідомлював, про що я говорю, підтверджуючи мої здогади в тому, що з його мізками сьогодні щось явно не порядок, - якби я бурхливо відреагував на нього, то ми б зараз їхали в якесь кафе їсти пиріжки за його упокій, а так ми тут, і скоро станемо однією родиною. Чи ти проти?

- Та ні, просто...

- Що просто, кохана? - Єгор ніби то поцілував мене в щоку, точніше він це і зробив, але задля того, щоб прогарчати наступні слова, котрі схоже ніхто не мав більше права почути, - ти будеш захищати того клоуна?

- А чому клоуна? - Мілано, що сталося? Чому ти лізеш на рожен? Адже навіть останній дурень би зрозумів, що не варто ще більше розбурхувати й так напружену атмосферу, навіщо тоді ти все робиш навпаки? Чому так сильно заступаєшся за того чоловіка?