3

- Ну нарешті! Знайшлася! - Варто було тільки вийти на вулицю, де мала очікувати на нас з Єгором машина, котра доправить нас до Загсу, як до мене в обійми кинулася Аделіна. Моя подруга. І за сумісництвом моя дружка.

- Я нікуди й не зникала, - ну так, ми трішки вибивалися з графіку, я не розраховувала, що так довго будуть тривати приготування до урочистості, та все ж це моє свято, так що можу сьогодні собі дозволити. Хіба ні? 

- Ну гаразд, варто визнати, що очікування минули не дарма, - Адель оглянула мене з ніг до голови, і схоже залишилася задоволена результатом мого перевтілення. Дівчина любила в будь-якій ситуації бути красунею, тож додатковий плюсик я занесла в скарбничку Соні та дівчинці, яка робила макіяж. Молодці. Гарно спрацювали, якщо навіть подруга оцінила мій образ нареченої.

- Та ти я бачу теж нівроку так навела красу, - подруга і справді постаралася від душі, це ще незрозуміло у кого з нас весілля - у мене чи в неї. Та все ж варто зважати й на те, що дівчина теж сьогодні буде у фокусі, адже виконує роль моєї дружки.

- Кохана, а ти плануєш виходити за мене сьогодні чи ні? - Наше миле воркування перервав Єгор, котрий так і не дочекався нас з Адель біля машини, тож вирішив прискорити наш дует.

- Ну звичайно, коханий, як же по-іншому? 

Хоч і настрій мій значно погіршився після тієї розмови з Єгором щодо зради, але не варто було затримувати церемонію, тим паче на нас явно вже там очікували родичі та друзі.

- Адель, а ти не хочеш посунутися? - З якогось переляку подруга сіла посередині заднього сидіння, таким чином, що ми б з нареченим були віддалік одне від одного. Так сказати, по різні сторони барикад.

- Чому це? - Таке враження, що дівчина справді не усвідомлювала, чому мала посунутися чи в одну сторону, чи в іншу, а я мала зайняти її місце, щоб бути ближче до Єгора. Для мене здавалося само собою, що місце дівчини біля однієї з дверцят, але схоже це здавалося тільки мені...

- Та тому, що я хочу сидіти біля свого нареченого, а не витріщатися у вікно, - наша перепалка зацікавила всіх присутніх. І Єгора, котрий споглядав з неприхованим інтересом за цим протистоянням, і Даніела, друга Єгора, який всівся на переднє сидіння та не претендував на місця в задньому ряду. А водій авто навіть рота відкрив, певно не кожного дня бачить такий цікавий дует нареченої та дружки. 

- Не можна, - вимовила Адель, і ні на сантиметр не зрушила з місця, начебто дівчина сіла на супер клей, від якого не реально було відірвати свою п'яту точку.

- Що означає "не можна"? - Те, що я сторопіла, це м'яко сказано. Як це не можна? Вона буде мені розповідати, що можна, а що не можна? Буде вказувати чи мені сидіти поряд зі своїм нареченим чи ні? Це ще що за новини такі?

- Не можна нареченому та нареченій знаходитися надто близько одне до одного до заручин, - це була настільки безглузда маячня, що порівняно з цим дитячі казки були цілком життєвими історіями. Та от правда Адель промовила це настільки впевнено, що я могла повірити, що це справді так і є.

- Це де таке прописано? - Нарешті дещо оговтавшись від першочергового шоку, я змогла подати голос. Можливо і справді є якась традиція чи забобон, про який я не знала? Можливо... Правда мати нічого такого не говорила, а вона в мене не дурна жінка, знає сенс в цих справах. Та і вже має такий досвід як виходити заміж. На відміну від тієї самої Адель.

- Ось тут, - при цьому подруга пальцем постукала по скроні явно натякаючи на те, який величезний скарб в неї там зберігається, - ну то що поїхали? Єгоре, давай сідай.

І при цьому Адель поплескала по сидінню поряд з собою закликаючи МОГО нареченого приєднатися до неї, і цим підкреслила вкотре, що посуватися вона не має наміру.

Така дія дівчини стала останньою краплею, котра перехилила шальку терезів, де на одному боці був холодний розсуд, а на іншому емоції. І ці шальки потягнуло в сторону емоцій, кепських емоцій. Напевно, це погана прикмета - бити на весіллі свою дружку, але в той момент у мене кульки заїхали за ролики... Стиснувши пальці в кулаки, я ринулася до Адель пояснити, що це МІЙ наречений, а вона дозволяє собі багато вільностей...

Через якихось пару секунд я вже була в машині, хоча мені здавалося, що навіть і секунди не минуло, бо перед очима впала пелена і я тільки бачила ціль й не бачила перешкод. Вдарити кулаком Адель було кепською ідеєю, тож я вирішила дещо змінити тактику та схопити її за волосся задля того, щоб витягнути з авто, а вже потім приймати рішення, як краще її віддухопелити. Правда дівчина теж не сиділа собі в ступорі, а почала відповзати в протилежну сторону від мене, що збісило ще сильніше. Я тебе зараз дістану, можеш в цьому не сумніватися! Нікуди ти від мене не втечеш!

Ось тільки мені щось заважало дібратися до Адель. Спочатку я вирішила, що за щось зачепилася, і тому не можу присунутися до своєї цілі на потрібну відстань, але потім все ж обернувшись зауважила, що цим "щось" була рука Єгора. Яка тримала мене за ногу та не давала дібратися до дружки. 

- Відпусти! - Гаркнула я на нареченого, бо відчувала, що подруга тікає з машини й тому варто було зосередитися на своїй жертві. А він заважає моєму полюванню...

- Ага, розмріялася, - хмикнув чоловік, і не встигла я зрозуміти, що мій план дав тріщину, як він потягнув мене назад по задньому сидінню, а вже через секунду я стояла навпроти Єгора. В котрого по погляду було не реально прочитати - чи він веселиться від такого мого шоу, чи навпаки злий на такі мої дії.

Та наразі мені було на нього плювати, я розвернулася в сторону, де мала знаходитися Адель і помітила, що вона вже тулиться до Даніела, котрий виплигнув з авто й тепер підтримує свого друга в тому, щоб завершити цей цирк.

- А що ти вже не така смілива? Хвилину тому командувала, що кому робити, а зараз стоїш та вдаєш з себе бідну овечку, - я взагалі не конфліктна людина, але сьогодні, саме в цю мить я не була самою собою, тож сіпнулася до Адель, щоб довести справу до кінця. Правда моя спроба дібратися до подруги була перервана на корені, адже Єгор притягнув мене до себе, а після всадовив в машину. Я хоч і була на емоціях, але проти чоловічої, грубої сили нічого подіяти не могла.