2

- От і добре, от і добре, - звучить ніби оптимістично, я маю перелаштуватися на гарний лад, але все так же незворушно вдивляюся в очі цієї людини та очікую..., поки він піде звідси, - вже дочекатися не можу, коли наші з тобою відносини перейдуть на новий рівень.

При цьому губи Єгора доторкаються до моїх та залишають опіки на моїх вустах, так само як до того сталося з моєю щокою... Ці його слова... Можна було подумати, що наречений очікує того моменту, коли ми офіційно станемо чоловіком та дружиною. Коли ми з ним станемо офіційно однією родиною. Але я підозрюю, що Єгор має на увазі зовсім інше... Те, що має трапитися в спальні. Те, чого у нас не було до весілля. Те, чого він так хотів. А я... вже не впевнена. Ні в чому не впевнена. Раніше я цього бажала, а зараз... Вже не знаю. 

- Любий, час підтискає, - наважуюся перша порушити цю тишу, яка виникла після слів Єгора, бо вона невидимим вантажем гнітить та розплющує мій гарний настрій. Якщо до цього я мала класне налаштування, все було супер, то от після того, як в цій кімнатці виявився наречений... Вже не так весело та радісно.

- Авжеж, зараз покличу цю недолугу, а ти поквап її, - ще раз чмокає у губи, а для мене ця дія не несе нічого приємного... Якщо до цього поцілунок був гарячий, то наразі він такий холодний, ніби до моїх розпалених губ доторкнулися шматком льоду. Таким холодним, що вуста пече, тепер вже від діаметрально протилежної температури.

Потрібно взяти себе в руки, якось перелаштуватися на те, що у мене сьогодні весілля, знаменна подія, день, котрий має запам'ятатися на все життя. На щастя, Соні, як мінімум немає пару хвилин, тож мені вдається хоча б і не повністю, але все ж придушити неприємні відчуття, які виникли після візиту Єгора. Певно через те, що сьогодні особливий день, тому я сприймаю все так різко та яскраво. Наречений і раніше говорив не надто гарні речі щодо сестри, тож це для мене не в новинку, але оскільки я сьогодні вся на емоціях, то сприйняла все близько до серця... Тому такий і результат.

- З тобою все гаразд? - Соня все ж таки повернулася до своєї праці над моєю зачіскою, але не промовила ні слова після того, як зайшла в кімнату. Ні слів обурення щодо нахабності Єгора, не поцікавилася щодо того, про що ми тут розмовляли з нареченим. Вона любила повертіти язиком, а особливо зі мною, тож якось дивно, що наразі ні слова не прозвучало з її вуст. Це дещо насторожувало.

- Що? - Таке враження, ніби сестра знаходилася в астралі. До цього вона була зігнута над моєю головою і начебто на автоматі трудилася, як бджілка, а в цю мить втупилася в відображення дзеркала, як ніби тільки но зараз помітила, що тут є ще хтось крім неї. Начебто вона не очікувала тут мене побачити.

- Соню, все нормально? Ти якась ніби втрачена. Як ти себе почуваєш? - Мало того, що сестра мовчала, так ще й погляд її був начебто зацькований. Невже на неї так повпливало те, що на неї наїхав Єгор? Настільки близько взяла все до серця?

- Аааа... так... просто він такий... такий..., - дівчина як кулька, то надувалася, то здувалася в намаганні щось вимовити такого аж кепського щодо мого коханого, що я думала в якийсь момент вона просто звідси вилетить і так й не доробить мій образ.

- Вибач йому, він деколи буває дуже грубий та не тактичний, - я вирішила дещо перевести тему, хоча вона також стосувалася Єгора. Але можливо тут Соня почне говорити та якось відімре від її зачарованого стану, - а що ти говорила стосовно Єгора та якихось можливостей? 

- Ти про що? - Сестра явно здивувалася такому розвитку подій. Зробила таке нетямуще обличчя, ніби й не було у нас з нею цієї розмови буквально якихось десять хвилин тому.

- Ну про те, що він красивий і статний, що може сходити наліво чи щось таке..., - навіть у думках було неприємно це уявляти, не те що промовляти такий бруд. Та все ж хотілося почути від неї, що вона має на увазі та чому за це завела розмову.

- Ааа, ти про це, - нарешті сестра вловила ниточку розмови, котру явно втратила після візиту Єгора, - я це вела до того, що всяке може трапитися... Дарма ти тримаєш його на голодному пайку, дуже дарма... 

Так, я теж про це думала, теж проскакували такі думки, що це не правильно... Але ж ми з Єгором разом ніби обговорили цей момент та наречений сам сказав, що зачекає до весілля і що "заборонений плід вдвічі солодший", тож все було начебто по взаємній згоді. Чи існувала ймовірність того, що він все ж зірвався та не дочекався цього "солодкого плоду"? І чому мені у голову закрадаються ці думки саме зараз, саме тоді, коли до весілля залишилося зовсім нічого?

***

Назар

***

Та кому там нічим зайнятися і дзеленькають до мене? Дідько! Всі ж в курсі того, що в цей час я на тренуванні, що хоч якусь бісову годину виділяю для себе, щоб побути наодинці та не розв'язувати достобіса питань. Якого чорта це не запам'ятати? Наскільки ж мало мізків має бути, щоб не засвоїти цю інфу?

Лупцюю грушу далі, нічого страшного, зачекають, не помруть! Але комусь так не йметься, що вже вдесяте чую дзеленькання мобільного, тож не витримую, сплигую з помосту та кидаюся до гаджета. Плювати, хто там дзвонить, зараз цій людині точно перехочеться зі мною спілкуватися. Бажання різко відпаде.

Невідомий номер? От покидьки! Певно знову якась чортова кредитна контора чи бісова спілка. Вже в печінках зі своїми "легкими грошима без відсотків".

- Ну, - до біса ці милі привітання, адже якщо мої здогади вірні, то я знайду ту спілку, і плювати навіть, якщо вона знаходиться в якогось дурня на будинку, знайду і запхну ті "легкі гроші" в його "невагомий зад"!

- І тобі привіт, Азаре, - мені здалося, чи цей мужик справді не вимовив першої букви? Чи це вже галюцинації? Тому що якщо справді перший варіант, то це міг бути тільки один персонаж...

- Хто це? - Чесно кажучи, не можу повірити, що це саме ВІН дзвонить, тож вирішую впевнитися і не гнати коней на переправу.