Після ночі, що здалася вічністю, Карім нарешті повернув Алію додому. Вона сиділа в машині, загорнута в плед, притискаючись до нього плечем, як дитина. Її руки тремтіли, обличчя було втомленим і зболеним, але в очах знову з’явився вогник життя — вона була жива, вона поруч із ним.
Айша була в Ельфан, і Карім відразу подзвонив, щойно вони в’їхали на територію маєтку. Вже за годину маленька дівчинка вбігла в дім і, побачивши маму, кинулася їй на шию.
— Мамочко! — кричала вона крізь сльози. — Я так скучила!
Алія обіймала доньку, і обидві плакали — це були сльози щастя.
Карім стояв поруч, і щось велике та важке відтануло в його грудях. Він обійняв обох.
— Я більше ніколи не дозволю, щоб вам щось загрожувало.
Наступного дня Карім відвідав Мехмета в лікарні. Той був ослаблений, але усміхався.
— Ти мене не підвів, брате, — сказав Карім, тиснучи йому руку. — Без тебе я б її не врятував.
— Ти б знайшов спосіб. Але тепер ми зобов'язані знищити Аміра. Назавжди.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
