Карім не міг дихати спокійно — його груди ніби здавила залізна обручка. Він стояв у центрі кабінету, мов ураган, готовий знищити все навколо. Його гнів не вміщався в ньому самому — він був спрямований у два боки: на неї… і на себе.
— Я сам її вигнав… — прошепотів він, затискаючи щелепи так, що скреготали зуби. — Але як вона могла… Як могла не сказати?!
Йому було боляче. Не просто злісно — боляче. В його грудях вирувала буря з провини, втрати і ярості. Донька. Його донька жила десь поряд, а він не знав, не торкався її, не тримав на руках, не чув її сміху. Всі ці роки вона росла без нього — а він думав, що Алія просто зрадила його.
— Я повинен бачити її. Негайно, — наказав він, і очі його палали. — Я хочу чути правду з її вуст. Я маю знати, чому вона мовчала.
Карім різко відкрив двері, майже вибивши їх, і рішуче ступив назустріч правді, яку боявся почути… але вже не міг ігнорувати.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
